Міністерство фінансів України, як орган уповноважений надавати платникам податків роз’яснення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, наказом від 3 серпня 2018 року № 673, затвердило одразу 4 узагальнюючі податкові консультації з деяких питань оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ).

Узагальнюючі податкові консультації надані за наступними питаннями:

1. Щодо особливостей оподаткування ПДВ від’ємної різниці між ціною придбання (звичайною ціною) товару та ціною його реалізації на експорт.

2. Щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів.

3. Щодо оподаткування ПДВ операцій з отримання постійним представництвом нерезидента фінансування від материнської компанії.

4. Щодо оподаткування операцій банків та інших фінансових установ з передачі у фінансовий лізинг майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно.

Нижче ми розглянемо кожну з 4 узагальнюючих податкових консультацій (далі — УПК) та зазначимо їх ключові висновки.

  1. УПК щодо особливостей оподаткування ПДВ від’ємної різниці між ціною придбання (звичайною ціною) товару та ціною його реалізації на експорт.

Питання: За якою ставкою податку на додану вартість підлягає оподаткуванню від’ємна різниця між ціною придбання (звичайною ціною) товару та ціною реалізації такого товару на експорт?»

У висновках УПК із зазначене питання Мінфін наголосив, що відповідно до підпункту “а” підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо їх вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (далі – ПК України).

Виходячи з норм ПК України ставка податку застосовується в цілому до виду операції, яка здійснюється платником податку.

Тому у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче ціни придбання (звичайної ціни) такого товару, нульова ставка застосовується до такої операції в цілому, за умови підтвердження факту вивезення товарів у відповідному митному режимі належно оформленою митною декларацією.

  1. УПК щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів.

Питання: Які документи підтверджують знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів внаслідок обставин непереборної сили чи інші випадки ліквідації необоротних активів без згоди платника, а також знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 для цілей застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України?

У висновках УПК на наведене питання Мінфін заначив, що у випадку ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили та у інших випадках ліквідації без згоди платника податку, в тому числі при викраденні, податкові зобов’язання з податку на додану вартість не нараховуються, якщо факт знищення або зруйнування документально підтверджується відповідно до законодавства.

Такими документами можуть бути:

• сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), отриманий відповідно до Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”;

• акт, який засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 N 2030 (зі змінами), що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об’єкта, потерпілий;

• дані (витяг) з відповідного реєстру про припинення права власності на основні засоби у разі їх повного знищення згідно з порядком, визначеним статтею 349 Цивільного кодексу України;

• витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, отриманий в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, в разі викрадення основних засобів;

• інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують факт знищення, зруйнування, викрадення основних виробничих або невиробничих засобів.

Також Мінфін акцентував увагу на документах, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.

Посилаючись на положення пунктів 41 – 43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 N 561 (зі змінами), Мінфін зазначив, що для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

У висновках УПК Мінфін зазначає, що у випадку ліквідації основних засобів у зв’язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов’язання з податку на додану вартість (в тому числі, відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 Кодексу) у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку” від 29 грудня 1995 № 352, або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.

В УПК Мінфін також визнає, що ПК України визначає обов’язок платника податків подати контролюючому органу документи про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів, але не визначає механізм такої подачі. За таких умов Мінфін приходить до висновку, що платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу (або особисто платником податків, або уповноваженою на це особою, або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису).

  1. Щодо оподаткування ПДВ операцій з отримання постійним представництвом нерезидента фінансування від головної компанії.

Ця УПК є довгоочікуваною для постійних представництв – нерезидентів, оскільки, останнім часом, Державна фіскальна служба України займала притаманну їй фіскальну позицію, і визнавала такі операції об’єктом оподаткування ПДВ та враховувала такі суми для визначення «ліміту» для обов’язкової реєстрації платником ПДВ.

Маємо надію, що позиція Мінфіну буде беззаперечно враховуватись Державною фіскальною службою України у повсякденній роботі.  

Питання: Чи оподатковується податком на додану вартість сума фінансування, що перераховується головною компанією-нерезидентом, на користь її постійного представництва в Україні? Чи повинна сума фінансування, що отримується постійним представництвом нерезидента в Україні, враховуватись у загальному обсязі операцій для цілей обов’язкової реєстрації такого постійного представництва платником податку на додану вартість?

У висновках УПК з даних питань Мінфін зазначив, що фінансування витрат постійного представництва нерезидента в Україні не може вважатись компенсацією вартості товарів/послуг у зв’язку з тим, що операції між головною компанією та таким представництвом не можуть вважатись операціями з постачання товарів/надання послуг.

Враховуючи зазначене, Мінфін наголосив:

  1. при отриманні коштів на фінансування витрат постійне представництво нерезидента в Україні не визначає податкові зобов’язання з податку на додану вартість;

  2. кошти на фінансування витрат, що надходять від головної компанії – нерезидента на рахунок постійного представництва нерезидента в Україні, не враховуються у загальному обсязі операцій для цілей обов’язкової реєстрації такого постійного представництва платником податку на додану вартість.

  1. УПК щодо оподаткування операцій банків та інших фінансових установ з передачі у фінансовий лізинг майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно.

 

Питання: Який порядок оподаткування податком на додану вартість операцій банків та інших фінансових установ з передачі у фінансовий лізинг майна, яке набуте банками та іншими фінансовими установами у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно в результаті невиконання боржником своїх кредитних зобов’язань (у тому числі у ході реалізації плану фінансової реструктуризації згідно із законодавством)?

У висновках УПК з даного питання Мінфін зазначив, що у випадку передачі у фінансовий лізинг майна, набутого банками або іншими фінансовими установами внаслідок звернення стягнення на таке майно, такі банки та інші фінансові установи:

1. застосовують режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі абзацу другого пункту 197.12 статті 197 Кодексу до частини вартості майна, за якою таке майно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики);

2. нараховують податкові зобов’язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, у разі якщо під час придбання банком такого майна суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту;

3. нараховують податкові зобов’язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної як позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна з урахуванням вимог, визначених пунктом 189.15 статті 189 Кодексу.

Замість висновків.

Питання, які висвітлені в проаналізованих узагальнюючих податкових консультаціях, є актуальні для платників ПДВ.

Варто відзначити, що в цілому висновки затверджених узагальнюючих податкових консультацій є позитивними для платників ПДВ. Ми маємо сподівання, що Державна фіскальна служба України та платники ПДВ тепер матимуть єдину точку зору з зазначених питань.