З 1 січня 2020 року “Нафтогаз” більше не буде займатися транспортуванням газу. Ця функція перейде до спеціально створеної компанії — Магістральні газопроводи України. Таке розділення називається анбандлінгом. Але навіщо він потрібен Україні?
Все почалося з того, що у 2011 році уряд ратифікував Протокол про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Одним з зобов’язань, що накладаються цим договором, є відокремлення оператору транспортування газу від компаній, що займаються видобутком та постачанням.
Також український парламент вніс у законодавство зміни, згідно з якими газотранспортна система має перебувати у державній власності та не підлягає приватизації.
Для чого це потрібно?
- Це дозволить уникнути монополізації газового ринку.
- З’явиться можливість повноцінно відкрити конкурентний прозорий ринок газу.
- Ми зможемо створити газовий хаб на території України та зберегти транзит газу.
- Підвищиться ефективність та безпечність енергосектору.
- Збільшиться інвестиційна привабливість українського ринку газу.
Що заважало анбандлінгу?
- Стокгольмський процес, розпочатий “Нафтогазом” проти “Газпрому”, який базується саме на тому, що “Нафтогаз” здійснював транзит російського газу. Якщо б відбулося відчуження транспортної системи до закінчення контракту з “Газпромом”, то юридичні претензії “Нафтогазу” не мали б підґрунтя.
- Затягували анбандлінг й суперечки “Нафтогазу” з урядом щодо моделі анбандлінгу. Але наразі згода досягнута.
Що ми показуємо на інфографіці?
Систему газотранспортування до та після анбандлінгу. Розкриті переваги, які отримує Україна у результаті здійснення анбандлінгу. Показано, як змінилися частка України у забезпеченні поставок російського газу після відкриття маршрутів в обхід нашої держави.
