Більшість із нас працюють не тільки заради фінансового забезпечення, а й для того, щоб реалізувати свій потенціал та стати справжнім професіоналом своєї справи. Щоб досягти таких цілей, варто обирати компанію, де тобі допомагають вирости і як спеціалісту, і як особистості, де ти можеш розвиватися та будувати кар’єру. Співробітники Baker Tilly мають всі ці можливості та активно ними користуються. Розказуємо три історії наших співробітників, які виросли у компанії. Зараз вони продовжують розвиватися у своєму професійному середовищі та вже допомагають робити це іншим.
Історія перша: про дівчину, яка ризикнула та досягла своєї мети
Ольга Добрунік, senior auditor, одеська філія Baker Tilly
Моя кар’єра в Baker Tilly почалась із потішної випадковості ще коли я навчалась в університеті. Мене спіймала в коридорі моя викладачка та розповіла, що її чоловік грає у футбол з хлопцем, який працює в аудиторській компанії, і зараз там проходить набір співробітників. Все офіційно, гідна зарплата після випробувального терміну — в Одесі тоді мало де пропонували такі умови. Звичайно, мені було цікаво отримувати не тільки теоретичні знання, а й набувати практичного досвіду. Я вирішила ризикнути й подала своє резюме.
На співбесіді мені ставили різні запитання щодо фінансової звітності, бухгалтерських проводок, а я розмірковувала про те, як мені заважають відповідати невдало нарощені вії:) Гадаю, це мене врятувало від надмірного нервування щодо самої розмови. Але, здається, я впоралась і отримала свій джоб-офер.
Оскільки на той час команда в Одесі тільки починала формуватися, було трохи складно працювати: було багато новачків, які лише розпочинали свою кар’єру, не було стандартизованих програм аудиту. Тож час від часу виникала певна несистемність у роботі. Але ми всі швидко здружилися та почали один одному допомагати, як тільки вміли, стали справжньою командою та з усім впорались.
Зараз як старша аудиторка я більше працюю з людьми, ніж із цифрами, і повною мірою розумію, як важко буває налаштувати взаємодію, щоб всі розуміли свої задачі та один одного — до всіх потрібен індивідуальний підхід. Мені подобається моя робота, і якийсь час я просто працювала, тому що було цікаво та мала змогу розвиватися у своїй діяльності, але я не будувала жодних далекоглядних кар’єрних планів. Проте потім з’явився “спортивний інтерес”, і всупереч всім обставинам вирішила, що хочу стати як мінімум сіньйором.
Звичайно, без допомоги компанії це було б складно зробити. Фінансова та моральна підтримка у проходженні курсів та доступ до величезної бібліотеки знань, якими діляться старші аудитори, до всієї інформації — це неоціненно.
Що ще мені допомагало — так це моя наполегливість, самодисципліна, доброзичливість та вдячність людям, які мене підтримували. Потрібно бути доброзичливим до людей та показувати, що ти цінуєш їхній час та зусилля, які вони в тебе вклали. А заважали мені найбільше власні сумніви: чи дійсно мені потрібно йти цим складним шляхом? Не завжди все виходило з першого разу. Але потім навчилась від цього абстрагуватись, вирішила, що не зрозумію, потрібно мені це було чи ні, поки не дістанусь кінця.
В результаті я всім задоволена та ні про що не шкодую, хоча, якби могла дати пораду собі у минулому, то запропонувала б більше читати та менше часу витрачати на неважливі речі. Планую весь свій досвід передавати далі та розвивати молоду і талановиту команду одеської філії.
Історія друга: про хлопця, який не боїться брати на себе відповідальність
Сергій Клименко, senior auditor, Східна філія Baker Tilly
Більшість моїх колег потрапили в компанію після університету (наша компанія активно працює з університетами, тож для багатьох співробітників це — стартова точка у кар’єрі), але до роботи у Baker Tilly у мене вже був невеликий досвід роботи, пов’язаний із бухгалтерією. Проте там все було досить пасивно: неважливо було, скільки уваги я приділяв роботі та скільки вкладав зусиль, результат був один і той самий — я просто підтримував процес. Моєму керівництву було достатньо мінімальної підтримки з мого боку, щоб все було добре. Проте сам я помітив, що починаю розслаблятися й “тупити”, зрозумів, що чим далі, тим менше буду думати. І я почав просити додати мені більше обов’язків, постійно шукав тих, кому потрібна була допомога. А потім вирішив знайти для себе щось інше. Шукав, знайшов та залишився. Вже чотири роки працюю в Baker Tilly.
Попри те, що я вже мав три роки робочого досвіду, в компанію я прийшов на посаду, яку міг отримати навіть студент. На співбесіді були цікаві та досить різнопланові питання. Я зрозумів, що лише знання проводок тут буде вкрай замало, а отже, це класна компанія, яка дасть мені те, що я шукав — розвиток, нові вміння, непрості задачі, над якими доведеться думати. Спочатку мені було дуже складно, бо моя керівниця перші місяць-півтора працювала віддалено. Тоді ще не було практики демонстрації екрану, а телефоном важко пояснити, в чому проблема: краще показати розрахунки та спитати, чому щось не зводиться. На початковому етапі ніщо не замінить живої взаємодії, коли ти дивишся людям в очі, розповідаєш їм щось і відразу бачиш, чи розуміють вони тебе.
У декого виникають труднощі з комунікацією, проте в мене цього не було. Як на мене, щоб налагодити зв’язок із колективом, достатньо просто ходити на обід з колегами:). Наприклад, в київській філії більше сотні співробітників і досить маленька кухня, де всі спілкуються. Якщо ходити їсти в різні години, то можна за тиждень перезнайомитись з усіма. Звичайно, це і в роботі допомагає. Було б бажання.
У київському офісі я пропрацював 2,5 роки. За цей час встиг трохи просунутися кар’єрними сходинками, отримати досвід та навчився керувати аудиторськими командами.
У 2018 році наша компанія вирішила розширити мережу та відкрити ще один офіс у місті Запоріжжя. Керівництво запропонувало мені спробувати себе у розвитку офісу, тобто потрібно було підібрати людей, організувати офіс та налаштувати всі робочі процеси. Це величезна відповідальність, але й крута можливість для професійного розвитку. До того ж ще й набуття управлінського досвіду. Тож я погодився.
Команда в Запоріжжі виросла швидко, з трьох людей у перший місяць роботи до 14 осіб на сьогодні. І наразі основна складність — це можливість приділити усім час. З кимось із них я працюю на проєктах у ролі старшого аудитора, а з іншими як наставник, оскільки вони залучені на проєктах київського чи одеського офісів. Тож їм доводиться працювати віддалено зі своїми старшими аудиторами. Але все одно мені хочеться допомагати і їм ставати професіоналами. А ще я розумію, що віддалено працювати трохи складніше, бо сам на початку роботи пережив цей досвід.
Та, попри певні труднощі, підтримка з боку компанії дуже допомагає у розвитку всім співробітникам. Саме завдяки цьому я свого часу зміг вирости до своєї теперішньої посади: оточення підштовхує тебе отримувати нові знання, розвивати навички, проявляти відповідальність, компанія готова оплачувати курси та іспити, проводить регулярні тренінги. І якщо в тебе є здібності та бажання рухатись вперед, ти зростаєш кар’єрно.
Найбільшим бонусом, який я отримав від компанії, вважаю спілкування з моїми керівниками, які приділяли мені увагу та всьому мене навчили. Це можливість зустрічатися з людьми, які розумніші за мене, яким можна ставити складні запитання, з якими можна цікаво посперечатись та обмінятись думками, знаннями. Як керівник я також постійно стикаюсь із задачами, які знаходяться поза межами моєї професійної компетенції, але які я маю вирішувати заради добробуту філії. І це теж дуже корисний досвід, який розвиває і змушує шукати власні способи розв’язання проблем. Я взагалі намагаюсь розробити власні методики і з таймменеджменту, і з управління, тому що це дуже цікаво, ніби маленька пригода.
Якби я зараз міг дати пораду собі у минулому, то я б запропонував більше часу приділяти навчанню.Тому що чим раніше та більше ми будемо навчатись, тим краще це для майбутнього. Адже чим старший ти стаєш, тим складніше знаходити час на навчання. А ще — обрати, чого бажаєш в майбутньому, та робити кроки, щоб цього досягти, замість того, щоб витрачати час на те, що не принесе користі.
До подальшого розвитку, крім бажання, мене стимулює ще й конкуренція. В мене є два давніх друга, ми намагаємось випередити один одного в професійному і кар’єрному плані. Якщо хтось стає більш успішним за інших, тоді решта двоє отримують такий собі натяк і поштовх. Це така мотивація ззовні, яка допомагає витримувати робочі складнощі.
Взагалі, це й у роботі працює: допоможи комусь, зроби когось кращим і, можливо, ця людина зробить кращим тебе.
Історія третя: про дівчину, яка стала дизайнеркою в аудиторській компанії
Анна Соколова, дизайнерка, київська філія Baker Tilly
Я прийшла працювати в компанію, коли мені був 21 рік, на посаду офіс-менеджера. Я займалась організацією роботи офісу, замовляла канцтовари, розбирала кореспонденцію, допомагала в організації відряджень.
Про кар’єру дизайнерки я навіть не думала: мені завжди подобалось малювати, проте я ставилась до цього, як до хобі. Іноді мріяла ілюструвати книжки, казки або міфи, але з боку професії це ніяк не розглядала.
А потім мене підвищили до персональної помічниці керуючого партнера. І він десь, певно, в Інстаграмі, побачивши мої малюнки, запитав мене, чи не хочу я вивчитись на дизайнера та працювати в компанії за цим напрямком.
Компанія проспонсорувала мені курси, і вже через декілька місяців я почала робити перші дизайнерські матеріали. Деякий час я ще поєднувала посади помічниці та дизайнерки — поки навчалась, а згодом повністю перейшла до творчої роботи, приєднавшись до команди маркетингу.
Зараз продовжую прокачувати свої дизайнерські навички та насолоджуюсь своєю роботою. І все це завдяки тому, що в компанії побачили мій потенціал та підтримали у розвитку.
Всі ці історії успіху дуже круті, і ми щиро пишаємось нашими співробітниками — і тими, хто вже досяг певного успіху, і всіма, хто прагне розвиватись. В Baker Tilly це завжди підтримують та надають можливості кожного дня ставати кращими.