Якщо порівнювати рівень життя людей, зважаючи на середні зарплати в різних країнах, можна зробити висновок, що у Швейцарії, наприклад, люди матеріально забезпечені в шість разів краще, ніж в Україні. Навряд чи хтось заперечить, що люди там мають більший достаток і більше задоволені життям. Але існує ще декілька матеріальних показників, за якими можна точніше оцінити рівень життя людей у країні.

Вважається, що рівень життя громадян — це їхній матеріальний добробут. Базовим показником є так званий реальний ВВП на душу населення. Та цей показник взагалі не відображає справжньої картини життя людей. Для початку хоча б тому, що у ВВП не враховані такі показники, як рівність, гідність, щастя, політична та економічна стабільність — все те нематеріальне, що впливає на задоволення життям. В ідеалі рівень життя потрібно визначати та вимірювати таким чином, щоб враховувати ширшу картину людського розвитку та його контекст. До того ж розподіл не є рівномірним — реальний ВВП не розкаже, який відсоток населення їздить відпочивати на тропічні острови, а який — у село копати картоплю.

Рівень життя тим кращий, чим менший відсоток зарплати йде на їжу і більший — на відпочинок

Якщо орієнтуватись тільки на грошові показники та статки населення, можна доволі точно визначити, який рівень життя в різних країнах, подивившись, на що витрачається більша частина заробітку людей. Зрозуміло, що чим більше людина витрачає на їжу, то менше залишається в неї на інші важливі речі, наприклад, одяг чи турботу про здоров’я. А на відпочинок та різні “необов’язкові” задоволення взагалі може нічого не лишатись.

Можливість заощаджувати суттєво поліпшує рівень життя. В Україні цей показник взагалі від’ємний

Логічно, що коли після забезпечення основних життєвих потреб нічого не залишилось, то й заощаджувати немає що. 

До речі, заощадження дозволяють людям відкладати споживання і купувати дорожчі речі з більшою доданою вартістю, що позитивно впливає на економіку (отже, й на життя в країні в цілому). Також людина із заощадженнями відчуває себе більш спокійно та захищено, а значить, вона щасливіша. А якщо у громадян була можливість робити пенсійні заощадження протягом багатьох років, вони мають забезпечену старість, яка не залежить від того, скільки в державі працездатного населення.

Погано, коли населенню постійно доводиться смикати гроші з заначки — навіть якщо вдається щось відкласти, велика сума на якісь значні покупки не набігає. 

Потрібно оцінювати не лише зарплату, а й скільки і чого на неї можна купити

Навіть якщо звести все до єдиної валюти — наприклад, доларів, — порівнювати рівень життя за зарплатами було би помилкою. Адже ціни завжди прямують за підвищенням заробітку, тож слід зважати не на кількість зароблених грошей, а на те, що можна на них купити.

Всі такі методи показують рівень життя людей лише приблизно, а про задоволення подібним рівнем можна лише здогадуватись, адже на це впливає безліч чинників — від клімату до рівня освіти населення. Але що точно можна сказати, так це те, що рівень загального багатства країни свідчить здебільшого про стан її економіки, а не про те, як почувають себе громадяни.