Як ми повідомляли раніше, в ході виконання взятих на себе зобов’язань в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС, Україна реформує сферу бухгалтерського обліку та звітності. Так, 30 жовтня 2017 року з’явилась інформація щодо підписання Президентом прийнятого 5 жовтня цього року Закону «Про внесення змін до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо удосконалення деяких положень» № 2164-VIII (далі – Закон № 2164).

Передусім Законом № 2164 внесені корективи до термінологічного апарату. Зокрема, підкориговано діючі та доповнено нові визначення. Серед них слід виділити наступні.

Підприємства, що становлять суспільний інтерес  підприємства – емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до біржових торгів, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які відповідно до цього Закону належать до великих підприємств.

Public interest

Звіт про управління  документ, що містить фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності.

Management report

Також, для цілей складання фінзвітності, вводиться нова класифікація підприємств. Ця ж класифікація буде внесена і до Господарського кодексу.

Classification of enterprises

Приналежність до групи підприємства встановлюється за відповідністю показників на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, щонайменше двом із таких критеріїв.

Змін зазнали і принципи бухобліку – виключено принципи обачності, періодичності та історичної собівартості. Натомість додано уточнення про використання інших принципів, встановлених стандартами бухобліку, які використовує підприємство.

Як і раніше, звітність має складатися у гривнях, але  тепер законодавчо закріплено про те, що на вимогу користувачів фінансова звітність може бути додатково перерахована в іноземну валюту.

Зміни торкнулись і питань організації обліку. Уточнено, що ведення обліку може бути організовано не тільки аудиторською фірмою, як раніше, а підприємством, суб’єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності. При цьому керівнику такого суб’єкта або уповноваженій ним особі надано право підписувати фінзвітність, а відповідальність визначається відповідно до умов укладеного договору на надання послуг по веденню обліку.

У загальному випадку відповідальність за організацію обліку несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів

А от для підприємств, що становить суспільний інтерес, запроваджено спеціальну вимогу щодо зобов’язання утворити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером, до складу якої входять не менше двох осіб. Виключенням з цього правилу є лише недержавні пенсійні фонди та інститути спільного інвестування. Також для голобухів таких підприємств законодавчо встановлені вимоги щодо повної вищої економічної освіти, стажу роботи у сфері фінансів, бухгалтерського обліку та оподаткування не менше трьох років, відсутності непогашеної або незнятої судимості за вчинення злочину проти власності та у сфері господарської діяльності, а також можливість встановлення додаткових вимог спеціальними законами.

Разом із розширенням кола підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами, їх зобов’язали забезпечити і ведення бухгалтерського обліку відповідно до облікової політики за міжнародними стандартами після подання першої фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами, що визнається такою у порядку, визначеному міжнародними стандартами.

Серед нововведень слід відзначити появу норми про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції. Звісно, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Не менш важливим уточненням є те, що права і обов’язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог Закону № 2164, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Законом № 2164 дещо переформатовано склад фінзвітності. Головною новацією можна назвати появу у її складі звіту про управління. Від його подання звільнено мікро- та малі підприємства, а середнім надано право не відображати у звіті про управління нефінансову інформацію. Як і раніше, для мікро- та малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Щодо консолідованої фінансової звітності, то підприємства, що контролюють інші підприємства (крім підприємств, що становлять суспільний інтерес), можуть її не подавати, якщо разом із контрольованими підприємствами їхні показники на дату складання річної фінансової звітності не перевищують двох із таких критеріїв:

  • балансова вартість активів – до 4 мільйонів євро;

  • чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 8 мільйонів євро;

  • середня кількість працівників – до 50 осіб.

Оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність слід разом з аудиторським висновком (у повному обсязі) у встановлені терміни.

Limit terms for disclosure of financial statements

До речі, у новій редакції статті 14 Закону про бухоблік вже не міститься вимога щодо щорічного надсилання фінзвітності держреєстратору до 1 червня.

На складання ліквідаційного балансу, як і раніше, відводиться 45 днів.

Підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин. Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності та уточненої консолідованої фінансової звітності здійснюються у такому самому порядку, як і фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, що уточнюються.

Нововведення набувають чинності з 1 січня 2018 року.

Виключення становлять вимоги щодо оприлюднення звітності великими підприємствами, які не є емітентами цінних паперів та середніми підприємствами і мікро- та малими фінустановами – які набудуть чинності із 1 січня 2019 року.

Найближчим часом очікуємо приведення у відповідність підзаконної нормативки та затвердження Мінфіном таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами. Також лишається сподіватися на оперативність Мінфіну в питаннях оприлюднення офіційних перекладів МСФЗ, адже саме їх положення мають використовуватись суб’єктами господарювання.