Чи є майбутнє у фінансової звітності? Хтось скаже – тривіальне питання. Але навіть в самому словосполученні «фінансова звітність» закладена важлива гра слів. Бухгалтери та аудитори завжди працюють у минулому: в 2012 р. ми працюємо над 2011-м, в 2013-му будемо працювати над 2012-м.
Ми справжні «люди з минулого». Рішення щодо майбутнього ми приймаємо, користуючись інформацією про минуле, актуальною не на даний момент, а в залежності від швидкості її підготовки, від двох до дев’яти місяців тому. До моменту її публікації компанія вже прожила відрізок часу і могла вчинити дії, які радикально змінили напрямок розвитку бізнесу. А значить, вже ніяк не пов’язані з тим минулим, яке ми аналізуємо
.
Від простого до складного. І добре, якщо б це було єдиною її проблемою. Сьогодні рівень технологій досяг того ступеня досконалості, коли глобальні рішення можуть прийматися за лічені хвилини. Раніше, щоб отримати інформацію, потрібно було дочекатися поштового кур’єра. Сьогодні деколи достатньо просто зайти в соцмережі.
Час доставки даних скоротився з місяців до секунд. Але за той же час фінансові звіти та облік розрослися з коротких трактатів Луки Пачолі до багатотомного видання МСФЗ. Вона складна у розумінні, регулюється величезною кількістю стандартів і ще більшою кількістю їх трактувань.
Комунікаційні рішення знижують вплив людини в передачі інформації як передавальної ланки, а в звітній сфері кількість людей лише збільшується. Щоб підготувати, перевірити і зрозуміти черговий фінзвіт, потрібні спеціально навчені люди, які значну частину свого життя витрачають на вивчення постійно мінливого, самовдосконалюючого «монстра».
Більш того, презентація фінансової інформації все далі відходить від фактів до суджень тих людей, які її готують. Чому? Тому що базується на бухгалтерських принципах, які, вибачте за крамольну думку, межують з утопією. Принципи бухгалтерського обліку зводять бухгалтерів до рангу надлюдей; якщо в інших галузях їх представники прагнуть уникати конфлікту інтересів, то в бухгалтерському обліку цей конфлікт закладений самими принципами. Іншими словами – фінансова звітність в її нинішньому форматі безнадійно застаріла, відстала від часу і темпів розвитку бізнесу та суспільства.
«Розмазування» відповідальності. Здавалось би, фінансова криза, що триває четвертий рік, повинен був поставити питання: чи є майбутнє у фінансовій звітності у тому її вигляді, в якому вона існує зараз, і чи правильним шляхом розвивається ця сфера? Може, звітність варто спростити, визначивши мінімум показників, які можна швидко, в темпі, властивому духу часу, підготувати на підтвердження звіту не про минуле, а «про майбутнє»?
Але ні, ми наполегливо йдемо по граблям, удосконалюючи стандарти в складності їх розуміння, їх кількості, неоднозначності і т.д.. Так, щоб ні один обиватель не міг зрозуміти таїнства, яке твориться при підготовці фінансової звітності.
Але користувач – наш клієнт – теж це розуміє. Іноді в мене виникає впевненість, що звітність ніхто не читає, вона просто стає необхідним атрибутом, «чокнутим боксиком» в чеклісті про повноту документації. Мені здається, клієнти мислять приблизно так: «Аудит є? Відмінно! Ризики перерозподілені. Ми за це більше не відповідаємо». Але в результаті відбувається «розмазування» відповідальності. Причому, чим крупніше структури, для яких готується фінзвітність, тим менше реальної відповідальності беруть на себе її замовники.
«Він занадто великий, щоб впасти» – ця крилата фраза поточної кризи добре підходить і для ситуації у сфері підготовки звітності: компанії перекладають відповідальність на аудитора, а той може виявитися занадто великим, щоб десь визнати свою неправоту. Він буде доводити її через суди необмежену кількість часу. А в результаті відповідальних не знайдеш – адже хто винен, якщо в компанії не все добре з фінансами і аудитор десь це не вловив?
Звичайно, все це – «думки вголос». Але, можливо, ці думки стануть приводом, щоб замислитися хоча б деяким з тих, хто пише стандарти, готує звітність, підтверджує її і презентує інвестору. Задуматися про те, що яскраве минуле, яке ми описуємо у 100-сторінкових документах, може не мати ні найменшого відношення до справжнього, і тим більше – до майбутнього компаній, для яких вони готуються.
Олександр Почкун, керуючий партнер Baker Tilly
Посилання на статтю у ЗМІ: http://forbes.ua/opinions/1342521-finansovaya-otchetnost-kompanij-eto-perezhitok-proshlogo