Екологічний стан підприємства – це не те, про що керівник думає в першу чергу. Тим більше, якщо підприємство займається стандартної комерційною діяльністю, і не працює з токсичними речовинами. А між тим проведення екологічного аудиту – це не тільки спосіб запобігти штрафам за нанесення шкоди навколишньому середовищу, а й можливість підвищити інвестиційну привабливість і конкурентоспроможність компанії.

Яким буває екологічний аудит

Екологічний аудит – це незалежна оцінка дотримання підприємством законодавства в галузі охорони навколишнього середовища або вимог міжнародних стандартів. На підставі такої оцінки готуються рекомендації щодо усунення недоліків в природоохоронній роботі компанії і визначаються оптимальні шляхи їх вирішення.

 Поняття «екологічний аудит» для України вже не нове – Закон «Про екологічний аудит» прийнято у 2004 році. Він передбачає два види екологічного аудиту: добровільний і обов’язковий. Добровільний аудит ініціюється і фінансується керівництвом самої компанії або (за погодженням із компанією) третьою особою, наприклад, інвестором.

Обов’язковий аудит здійснюється на замовлення заінтересованих державних органів для об’єктів або видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік таких об’єктів та видів діяльності встановлюється Кабміном. Обов’язковий екологічний аудит на таких об’єктах проводиться в процесі їх приватизації, при процедурі банкрутства і при екологічному страхуванні. А також при передачі (або купівлю) таких об’єктів у державну чи комунальну власність та в ряді інших випадків.

Наприклад, перед повторною процедурою приватизації комбінат «Криворіжсталь» пройшов обов’язковий екологічний аудит. Висновки аудиторської перевірки лягли в основу вимог до потенційного інвестора з охорони навколишнього середовища. До речі, однією з підстав для реприватизації “Криворіжсталі” було те, що при першому конкурсі на приватизацію не був проведений екологічний аудит.

Усунення порушень ще до перевірки

Але, навіть якщо підприємство не здійснює діяльність, що представляє «підвищену екологічну небезпеку» і не підпадає ні під один із пунктів про обов’язковий екологічний аудит, представники Державної екологічної інспекції все одно мають право перевірити його. Приводом можуть стати скарги людей, що живуть поблизу підприємства. Інспектор може і самостійно проявити ініціативу – адже на будь-якому виробництві є відходи і викиди, а значить – це потенційна загроза довкіллю.

Завдання інспектора-еколога – перевірити, як на підприємстві дотримуються норми природоохоронного законодавець ¬ ства. При цьому він не зобов’язаний тут же на місці проводити заміри та аналізи, щоб упевнитися, що шкода навколишньому середовищу дійсно має місце. Швидше він перевірить, чи є у підприємства дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на скидання забруднюючих речовин у навколишнє середовище та ін. І, якщо таких документів немає, то інспектор може винести припис, згідно з яким діяльність підприємства повинна бути припинена або взагалі закрита. Найстрашніше – це нарахування збитків за забруднення навколишнього середовища, коли за кожну тонну викидів без дозволів нараховується плата з примножуючим коефіцієнтом. Іноді виходять дуже значні суми.

Чим у цій ситуації може допомогти добровільний екологічний аудит? Він дозволить завчасно виявити екологічні правопорушення і вжити заходів щодо їх усунення. Після перевірки підприємства аудитор представить звіт про те, чи відповідає екологічна безпека на підприємстві вимогам, які встановлені галузевими нормативними документами, законами або іншими актами. Наприклад, якщо аудитор з’ясував, що на підприємстві відсутній дозвіл на викиди, він порекомендує звернутися до екологічного інженера для розробки документації, на підставі якої державний орган видасть цей дозвіл.

Хоча наявність дозволів не є гарантією, що підприємство не буде оштрафовано, добровільний екологічний аудит в якості профілактичного заходу допоможе хоча б зменшити розмір санкцій.

Можливість співпрацювати з великими європейськими компаніями

Якщо компанія збирається розширювати бізнес за рахунок інвестування зі сторони, то екологічний аудит не завадить, тим більше, якщо інвестор іноземний. Наявність нефінансової звітності, до якої відносять і екологічний аудит, дозволяє компанії виглядати стабільною і впевненою у завтрашньому дні. А значить – привабливою для інвестора.

Це стосується і входження в орбіту великих міжнародних брендів. Бути їх партнером, постачальником або дистриб’ютором завжди вигідно. Деякі з цих компаній відомі своїм дбайливим ставленням до навколишнього середовища і вимагають того ж від партнерів. Звичайно, для такої компанії буде величезним ударом по репутації, якщо раптом з’ясується, що її партнер або постачальник завдає непоправної шкоди природі.

Наприклад, компанія-виробник процесорів і відеокарт AMD пройшла сертифікацію вуглецевого сліду. Компанія ініціювала програму з оптимізації ланцюжків постачань, згідно з якою постачальники при перевезеннях повинні використовувати методи, що зменшують викиди CO₂ в атмосферу. При відборі потенційних постачальників AMD проводить їх аудит на відповідність вимогам програми.

А шведська компанія IKEA вже багато років при підборі партнерів керується внутрішнім кодексом «Закупівля товарів, матеріалів і послуг. Методи ІКЕА» (The IKEA Way on Purchasing Products, Materials and Services; IWAY). Значна частина стандарту описує вимоги до екологічності виробництва її постачальників. В IWAY зазначено, що «постачальники IKEA зобов’язані виконувати вимоги законодавства своєї країни або вимоги IWAY, якщо вони встановлюють більш жорсткі рамки». Наприклад, у частині збереження лісів IKEA вимагає, щоб постачальники могли довести походження деревини і були готові до аудиту IKEA або третьої сторони.

Екологічні вимоги до постачальників є практично в усіх компанях зі світовим ім’ям – Volvo, IBM, Konica Minolta. Якщо на підприємство приходить інвестор, який співпрацює з подібними компаніями, йому важливо, щоб ці вимоги дотримувалися. Він може замовити екологічний аудит, щоб основі звіту зрозуміти, чи влаштовує його стан об’єкта, будуть чи потрібні додаткові інвестиції в екологічні технології. І вирішити, чи буде інвестування в таке підприємство вигідним з урахуванням потенційних витрат.

Перспектива отримання великих інвестицій

Іноді проведення екологічного аудиту є жорсткою вимогою з боку фінансуючої компанії. Йдеться про проекти, в яких беруть участь Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Так, в «Політиці ЄБРР стосовно охорони довкілля» записано: «У фінансованих ним проектах ЄБРР буде надавати особливого значення підвищенню енерго- і ресурсоефективності, зменшенню відходів … застосуванню екологічно чистіших виробничих технологій».

Аудит у цих випадках проводиться спеціалізованими фірмами за методиками банків. У 2011 році ЄБРР і МФК виступили кредиторами «Концерну« Галнафтогаз» (мережа АЗС під брендом ОККО). Щоб отримати фінансування у розмірі $ 190 млн для розширення діяльності, заправки і нафтобази компанії пройшли перевірку на відповідність стандартам Європейського союзу і українського законодавства.

Якщо аудит пройдено успішно і вдалося отримати фінансування, то в ході реалізації проекту не можна вносити зміни до зафіксованих у звіті процедур з охорони навколишнього середовища. У випадку з ЄБРР ці умови входять у План дій у природоохоронній та соціальній сфері (Environmental and Social Action Plan, ESAP). Наприклад, компанія, що одержала гроші від ЄБРР для зведення лінії електропередачі в Одеській області [1], змінила обумовлений у проекті маршрут лінії електропередачі. Це призвело до незадоволення місцевого населення. Банк сприйняв таку дію компанії як порушення домовленостей. Фінансування було заморожено, а підприємству довелося вирішувати проблему і заново отримувати схвалення ЄБРР.

Це, звичайно, далеко не повний список ситуацій, коли екологічний аудит буде корисний підприємству. Аудит дає також можливість зменшити розмір екологічного податку і знизити витрати на електроенергію, водопостачання, водовідведення і т. д. Рекомендації за результатами аудиту можуть допомогти знизити витрати на охорону навколишнього середовища, які впливають на витрати виробництва, а значить – на конкурентоспроможність продукції компанії.