На початку карантину ми провели загальне опитування серед співробітників Baker Tilly, щоб з’ясувати, як можемо допомогти своїй команді подолати нові виклики дистанційної роботи. Зараз ми поспілкувалися з сімома хлопцями та дівчатами з різних департаментів, щоб дізнатися, що вони думають про такий досвід та як себе почувають.

Жоден із наших опитуваних раніше не працював дистанційно. Комусь віддалена робота подобається більше, комусь — менше, але всі, з ким ми говорили, погоджуються в одному: не вистачає живого спілкування. А ще майже всі зійшлися на думці, що після завершення карантину було б добре поєднувати офісну та дистанційну роботу, наприклад, працюючи декілька днів на тиждень в офісі, а один чи два дні — вдома. Карантин допоміг нашим співробітникам навчитися краще планувати свій день, “прокачати” посидючість та зрозуміти, що вони спроможні досягати своїх цілей у будь-яких умовах.

Наталія Сугак, старший аудитор, Департамент аудиту, працює в компанії 5 років. 

 

Юлія Шалютіна, аудитор першого року, Департамент аудиту, працює в компанії півтора року.

 

Тетяна Шапран, старший консультант, Департамент корпоративних фінансів, працює в компанії 4 місяці.

 

Тетяна Шикер, старший бухгалтер, Департамент аутсорсингу, працює в компанії понад 4 роки.

 

Дмитро Мисник, оцінювач, Департамент оцінки та фінансового моделювання, працює в компанії 3 роки.

 

Віталій Ходзицький, аудитор другого року, Департамент аудиту, працює в компанії 2 роки.

 

Анна Бень, аудитор другого року, Одеська філія,  працює в компанії 2 роки.

Чи подобається вам працювати віддалено?

Наталія: Періодично я все-таки працюю в офісі. Особливо, коли закривається проєкт і потрібно цілий день завзято попрацювати. З дому складніше себе налаштувати, бо робочий день розтягується. Плюс в офісі під рукою є принтер, сканер. Це допомагає у роботі, адже ми працюємо з документами. 

Наша робота передбачає постійне спілкування з командою і з клієнтом. З клієнтами вдалося налагодити комунікацію швидко, з командою було трохи важче, бо раніше ми не практикували віддалений режим. Це новий досвід для нас. Як сініор можу сказати, що найефективніше можна організувати роботу так: команда може працювати віддалено 2-3 тижні за проєкт (в середньому проєкт триває 2 місяці), коли кожен займається своїми задачами, які він вже знає, і не потребує значних комунікацій, а на старті та при фіналізації проєкту все-таки краще збиратися командою разом і обговорювати всі деталі віч-на-віч. 

Юлія: Так, мені подобається працювати віддалено. Цікаво було спробувати, бо до цього була впевнена, що не змогла б працювати з дому. І, здається, в мене виходить. Але завжди працювати так не хотіла б, вдома сумно. Вважаю, ідеально було б працювати в офісі, але декілька разів на місяць — вдома. 

Тетяна, ст. конс.: Більше подобається працювати в офісі. Дуже не вистачає контакту з людьми, тому що я зараз працюю одна вдома й іноді хочеться поговорити з кимось. Проте хочу зазначити, що зараз встигаю трохи більше. Наприклад, обід-вечерю можна поставити в мультиварку вдень і не потрібно робити цього ввечері, тож цей час можна витратити на щось інше. Але вже пройшло півтора місяця — і я вже готова виходити в офіс, там навіть кава смачніша :).

Тетяна, ст. бух.: Так, незвично, але подобається. Є і плюси, і мінуси. Після того, як місяць відпрацювали дистанційно, вже хочеться сходити в офіс, поспілкуватися наживо з колегами. Але я не можу сказати, що для мене дистанційна робота — це покарання, і що мені супер-некомфортно працювати вдома. Для мене було б ідеально 2-3 дні на тиждень працювати віддалено і 2-3 дні — в офісі.

Дмитро: Є плюси. Від офісного режиму втомлюєшся, і дистанційна робота як елемент оптимізації робочого середовища працює нормально. Якщо обирати одне чи інше, то краще в офісі. Але я більше схиляюсь до такої системи, коли є опція більшість днів працювати в офісі, а ще один-два дні — з дому. Це нормальна система роботи, яку можна впровадити в нашій галузі, це баланс.

Віталій: Перший тиждень чи півтора дистанційна робота сприймалась, як щось нове, тому було цікаво змушувати себе працювати в домашніх умовах. Але чим далі, тим більше це перетворюється на рутину. Є плюси й мінуси в роботі як в офісі, так і дистанційно. Якби можна було якось об’єднати ці два моменти, то це всім би пішло на користь: і співробітникам, і компанії.  Я не можу сказати, що мені більше подобається працювати в офісі чи вдома. 

Анна: Не дуже подобається. В плані роботи ніяких проблем немає. Проте в плані того, що ти постійно сидиш вдома, в тебе не таке різноманітне життя, немає комунікації з іншими людьми — ось це для мене проблема. Якщо раніше я розглядала для себе можливість працювати дистанційно, то зараз зрозуміла, що це не моє.

Чи відволікають вас вдома, коли ви працюєте?

Наталія: Ні, я живу з сестрою, а вона працює: зранку йде, ввечері приїжджає, тож ніхто не заважає. Але вдома багато інших відволікаючих факторів. Всі думають, якщо ти працюєш вдома, то в тебе вихідний: хтось подзвонить, а поки перевіриш всі соцмережі, зайдеш на ютуб, вже й час обідати. А для цього маєш щось приготувати, потрібно в магазин вийти, а там сонечко світить, хочеться хоча б 15 хвилин посидіти, бо в інший час постійно вдома. Тож робочі години розтягуються. 

Юлія: Живу не сама, але не відволікаюсь, оскільки розумію, що маю багато задач, які потрібно виконати якомога швидше.

Тетяна, ст. конс.: Живу з хлопцем, та він їздить в офіс, тож я весь робочий день сама. Але відволікає холодильник :). Та й взагалі цілий день сидіти — втомлюєшся і морально, і фізично. Хочеться встати, трохи розім’ятися чи пройтись. Тому є таке, що трохи відволікаюся, але при цьому всі задачі виконую.

Тетяна, ст. бух.: Я живу з хлопцем, але він ходить на роботу, тож у робочий час я сама, мене ніхто не відволікає. Щоб пів дня нічого не робити, такого, звичайно, немає. Але якщо бачиш, що немає термінових завдань, а вже час обідати, можна приготувати щось смачне, годинку цьому приділити. 

Дмитро: На час Великодніх свят я приїхав до батьків. Вони достатньо активні, трохи ускладнюють мій робочий процес. Але не можна сказати, що відволікають. Десь допомагають, десь заважають, в цілому — оптимально. Оптимізують work-life balance в бік хаосу :).

Віталій: Я живу не сам, з сестрою, але вона також аудитор. Тому можна сказати, що в нас біоритми налагоджені плюс-мінус однаково, і ми один одному не заважаємо.

Анна: Я живу з чоловіком, він працює не вдома, тому я цілий день сама і спокійно виконую роботу.

Як влаштували свій день? Графік, як в офісі, чи інакший?

Наталія: За природою я сова, мені простіше зосереджуватися у другій половині дня. Можу працювати навіть о дванадцятій ночі чи о другій. До речі, в цей час можна абстрагуватися від дзвінків, комунікацій, концентруватися саме на завданнях. І, в принципі, в мене робота змістилася на другу половину дня і післяробочий час, у стандартному розумінні 🙂 Прокинутися я можу о дев’ятій, поснідати, випити кави, трохи позайматися своїми справами і потім сісти працювати. Мені так комфортніше — працювати ввечері. Головне, щоб був результат.

Юлія: Взагалі все так само. Робочий день починається о дев’ятій, можливо, трохи раніше або пізніше, але закінчую трохи пізніше, мені здається. Не потрібно витрачати час на дорогу, тож його можна витратити на задачі, бо завжди є що робити. Я намагаюсь виділяти чітко час на роботу. Коли завершила робочі завдання, можу перемкнутись на власні справи та відпочинок. Мені так зручно: мене нічого не турбує, я знаю, що можу спокійно відпочивати, не думаючи, що мені потрібно щось доробити та вночі допрацьовувати. 

Тетяна, ст. конс.: Початок робочого дня такий самий. О дев’ятій комп’ютер ввімкнено, скайп ввімкнено, документи відкриті. Але закінчити все не завжди до шостої встигаю. Та взагалі графік такий, як в офісі, майже нічого не змінилося.

Тетяна, ст. бух.: Намагаюся працювати в робочі години, не порушувати робочий графік. Я за натурою жайворонок. Мені простіше встати раніше, не відкладати на потім, зробити більш складні масштабні завдання в першій половині дня, а другу — приділити кореспонденції, відповісти на листи, щось перевірити. В мене робочі години принципово не змістилися.

Дмитро: Намагаюсь працювати так само, як в офісі. Прокидатися так, щоб о дев’ятій вже сидіти за комп’ютером та працювати з документами. Відповідно, планую відхід до сну так, щоб о дев’ятій знову почати роботу. Намагаюсь зберігати робочий інтервал часу.

Віталій: В домашніх умовах я можу перерватися десь на годину часу на інші справи, відволіктися. Адже я точно знаю, що роботу, яку маю виконати за планом, можу зробити й після закінчення робочого часу, після шостої. Або перед сном попрацювати. Іноді мені простіше не з самого ранку починати роботу, а навпаки — десь у нічний-вечірній час я себе більш продуктивно почуваю.

Анна: Намагаюсь працювати за офісним графіком, плюс-мінус 10-15 хвилин. Можу трохи раніше піти на обід або трохи пізніше.

Чи вдалося налагодити ефективну комунікацію з колегами та клієнтами? Виникають складнощі?

Юлія: З клієнтами, як і раніше, спілкуємося через пошту, передаємо файли по FTP. З колегами теж — поштою та месенджерами. Мені здається, в цьому взагалі не може бути зараз проблем. Якщо раптом якесь непорозуміння, можна подзвонити та чітко все обговорити.

Тетяна, ст. конс.: Я вважаю, що в сучасному світі проблем з онлайн-комунікацією взагалі немає. Можна встановити собі Skype або Zoom, під’єднатися, натиснувши дві кнопки — нічого складного. Плюс мобільний телефон ніхто не відміняв. Всередині команди щоденні зустрічі проводимо, все обговорюємо: в кого які задачі, чи є проблеми — і рушили далі. Непорозуміння допомагає прибрати те, що можна демонструвати екран: пояснили, показали, і все нормально.

Тетяна, ст. бух.: Я не можу сказати, що суттєво щось змінилося, крім того, що всі внутрішні зустрічі та зустрічі з клієнтами проходять у Skype. Мені здається, що ми як спілкувалися, так і спілкуємося. Немає такого, щоб стало менше комунікації. Навіть навпаки, комунікації стало більше, тому що потрібно спочатку з усіма погодити дату та час зустрічі, потім цю зустріч провести і ще написати невеличкий звіт, щоб всі розуміли, про що домовились, на чому зупинились. А в офісі можна якось швидше розв’язувати всі питання. Складнощів та непорозумінь теж немає — завдяки чарівній кнопочці “Демонстрація екрану”.

Дмитро: Я гадаю, так. Загалом у нас є два стандартні варіанти комунікації й у звичайний робочий день: перший — особиста зустріч в офісі та другий — телефон або електронна пошта. Для нас звичний тип комунікації — телефонний зв’язок. Клієнти теж добре розуміють, що поки ми не закриємо певне питання, вони не можуть перейти до інших завдань. З колегами ми також регулярно зідзвонюємось у Skype та в телефонному режимі. Я вважаю, що налаштовано оптимальний для даних умов зв’язок. 

Віталій: 21 століття за вікном, і є багато засобів, які дозволяють комунікувати не менш ефективно, ніж тет-а-тет. Однак є, звісно, питання, які простіше було б вирішити безпосередньо напряму з керівником чи менеджером. Проте це не заважає продуктивно працювати. Ми постійно на зв’язку. Що стосується клієнтів, вони також всі на карантині, і не завжди вдається зв’язатися з ними тоді, коли це дуже необхідно. Однак письмово через електронну пошту ми можемо отримувати ту інформацію, яка нам необхідна.

Анна: З клієнтами проблем немає. З колегами, звичайно, набагато легше спілкуватися наживо, коли ти можеш підійти до людини, тобі все пояснять або ти комусь поясниш те, що потрібно, покажеш наочно. А так буває іноді, що хтось когось не зрозумів чи ти чекаєш, поки тобі дадуть відповідь. Є свої складнощі, але їх теж можна вирішити.

Чи вдається підтримувати зв’язок із колегами поза роботою?

Наталія: Так. З тими, з ким спілкувалися й до цього на позаробочі теми, ми продовжуємо спілкуватися: через месенджери, у групових чатах, по телефону. Комунікація триває. З кимось зустрічаємось навіть зараз, буває, приїжджаємо до офісу. 

Юлія: Так, ми спілкуємося з найближчими колегами майже кожного дня.

Тетяна, ст. конс.: Мінімально. В кого як справи, як карантин, але на цьому — все. Так, щоб дзвонити один одному, то ні. 

Тетяна, ст. бух.: Крім робочого чату є ще особистий, де ми обговорюємо, як у кого справи, як хто розважається: хтось записався на марафон, хтось вдома книжки читає, хтось фітнесом займається. Все одно потрібно підтримувати спілкування й поза робочими моментами, елементарно приділяти один одному увагу: хто як себе почуває, в кого як зараз виходить налаштувати свій побут.

Дмитро: Так. Дзвонимо один одному телефоном, у Skype, в соціальних мережах спілкуємось.

Віталій: Звісно, комунікуємо. Різноманітні чати, Skype — тому що всі скучать один за одним.

Анна: Так, спілкуємось. Мріємо, коли вже нарешті всі зберемося. В нас є окремий чат, де ми обговорюємо робочі проблеми, проблеми з комунікацією та інше.

Чого найбільше не вистачає в дистанційній роботі у порівнянні з офісом?

Наталія: Напевно, того моменту, коли тобі щось не зрозуміло чи в тебе щось нове по роботі, і ти хочеш почути чиюсь думку про свої висновки. Коли багато людей поряд, ти всіх можеш запитати, можете прийти до чогось спільного. А в дистанційному режимі ти не будеш всім писати. Віч-на-віч комунікації не вистачає, плюс атмосфери. Офіс у нас опен-спейс, зправа-зліва завжди хтось є. Хтось анекдот розкаже, в когось якісь жалі. Маєш розрядку на неробочі теми. 

Юлія: Найбільше не вистачає атмосфери офісу: іноді такої напруженої та робочої, іноді більш розслабленої. Та й просто живого спілкування з колегами по робочих питаннях, по проєктах, неформального спілкування. Так, можна спілкуватися в соцмережах, телефоном, але це зовсім не те.

Тетяна, ст. конс.: Нормального спілкування не “з екрану”. 

Дмитро: Багато чого. Насправді зміст та ціль дистанційної роботи такі ж, проте процес, який будується, щоб досягти кінцевої мети, трохи інший. Найбільше не вистачає реального контакту з колегами та клієнтами, наших корпоративних заходів. 

Віталій: Комунікації наживо, напряму з людьми. А ще мені зараз доводиться дислокуватись на кухні — не таке зручне крісло, звісно, як в офісі, проте холодильник ближче :).

Анна: Крім нестачі живої комунікації та офісної атмосфери, все добре.

Чи вдається при роботі з дому втримати work-life balance?

Наталія: В мене з цим проблеми були й до дистанційної роботи :). Якщо мені подобається чимось займатися, я можу це робити день і ніч.

Тетяна, ст. конс.: Так, навіть якоюсь мірою простіше налаштувати все, ніж зазвичай. Тому що не потрібно нікуди їхати. Піднімаєшся о тій же 7-ій годині ранку, але встигаєш побігати.

Дмитро: На карантині це більше work-home balance :). “Хоум”, все ж таки, більш урізаний зразок “лайф”: коли немає доступу до чогось іншого, того, що існує за межами дому. Тут важливо розуміти, що віддалена робота — це такий самий робочий день, його потрібно починати так само, як і на роботі в офісі. У багатьох людей є ризик зробити більше чогось побутового в робочий час, того, що вони зазвичай не роблять. Потрібно нагадувати собі, що це — робочий день. Ось це я можу зробити, ось це — ні, а в іншому я маю працювати. 

Віталій: Я намагаюсь дуже не відходити від того життєвого ритму, який в мене був до введення карантину. Я розумію, що це тимчасові заходи, й рано чи пізно доведеться все одно повертатися в офіс, прокидатися раніше, лягати спати раніше. Однак, оскільки ми поставлені в такі умови, коли змушені залишатися в чотирьох стінах, робочий процес розтягується протягом дня. Я можу перерватися, почитати книгу, подивитися фільм чи серіал. А потім повертаюсь до роботи, яку потрібно завершити.

Анна: Ніяких змін не відбулося. Зараз навіть намагаюсь виходити на прогулянки.

Чи сумуєте за корпоративними заходами? Берете участь в онлайн-зустрічах?

Наталія: Я не зовсім активно-культурний житель офісу. Часто у п’ятницю бували різні зустрічі, Happy Friday. Часом, коли були цікаві теми, я їх відвідувала. Знаю, що зараз їх також проводять онлайн, але о шостій вечора, а в цей час у мене дистанційна англійська, тому я на них ніколи не потрапляю.

Юлія: Трохи сумую. Коли щось цікаве було, завжди брала участь. Вдома нічого такого не зробиш, тому хотілося б скоріше в офіс.

Тетяна, ст. конс.: Так, дуже-дуже сумую. По-перше, у нас в компанії всі люди дуже приємні. Не вистачає мінімального спілкування, хоча б посмішок у коридорі. Але при цьому в нас є дистанційні Happy Fridays, по-своєму прикольно, проте все ж не так, як в офісі. 

Дмитро: Так, Happy Friday — це дійсно те, чого зараз не вистачає. Все ж Happy Friday, що проводять дистанційно, відрізняється від того, що ми робимо в офісі. Той реальний майстер-клас, коли щось можна зробити своїми руками, щось перейняти, цього не вистачає.

Віталій: Намагаюсь брати активну участь у позаробочому житті компанії. Не вистачає живих комунікацій, Happy Friday, привітань з днем народження, сімейної домашньої атмосфери. Намагаюсь брати участь в онлайн-івентах, але якість інтернету не завжди це дозволяє.

Анна: Не можу сказати, що зараз мені це потрібно. Все так спокійно, і я підлаштовуюся під цей ритм.

Як розважаєтесь та відпочиваєте після роботи?

Юлія: Здається, як всі. Дивлюсь серіали, читаю книжки. Іноді навіть дві одразу паралельно, тому нудно не буває. 

Тетяна, ст. конс.: Все не так активно, як було до цього, звичайно ж. Малюю картини за номерами, складаю пазли. Серіали дивлюсь. Раніше вони не дуже “заходили”, тому що не було часу на вихідних, а зараз краще.

Тетяна, ст. бух.: Я 100% почала читати більше книжок. У мене в заначці лежали дві книжки непрочитані, до яких ніяк не доходили руки. За перший тиждень карантину я їх успішно прочитала і замовила нові. Подивилася фільми, які були у wish-листі, на які не вистачало часу. Але не можу сказати, що дуже багато. В мене перевага, що є особистий транспорт, тож можна від’їхати 20-30 кілометрів від Києва, щоб не порушувати карантин, і в якомусь лісочку прогулятися. Це зараз найкращий варіант, щоб провести час. Тому що мені реально не вистачає фізичної активності в плані руху.

Дмитро: Крім основної розваги — переміщення з кімнати в кімнату 🙂 — намагаюсь виходити ввечері на вулицю, дихати свіжим повітрям та бігати на стадіоні. Переглядаю фільми та серіали, читаю книги, все доволі стандартно. Ще долучився до онлайн-навчання. Я на півдорозі до отримання свого кулінарного сертифіката в  відомій кулінарній школі, де викладають шеф-повари, які мають зірки Michelin. Це щось таке нове-цікаве, що, можливо, у звичайний робочий день я не зміг би робити.

Анна: Вийшла на вулицю — це вже добре. А так ще можна щось подивитися, почитати.

Які нові можливості для себе знайшли в цій ситуації? Відкрили у собі нові навички, soft-skills? 

Наталія: На дистанційній роботі прокачуються два вміння: організувати роботу та налагодити комунікацію. З комунікацією в мене й до цього проблем не було, лише формат змінився. А організація роботи… Я така людина, що як би не організовувала роботу, коли потрібно, я її зроблю в будь-якому випадку — зранку чи ввечері, чи навіть вночі. 

Юлія: Навчилась більше себе організовувати сама, не чекаючи на вказівки від керівників. Більше самостійності виявляти у робочих питаннях. Раніше мені здавалось, що я не зможу ефективно працювати з дому. Але зараз іншого виходу немає, тому я зрозуміла, що все реально, якщо правильно організувати день.

Тетяна, ст. конс.: Напевно, посидючість. Я завжди вважала себе посидючою людиною, але якби мені раніше сказали, що потрібно буде цілий день сидіти вдома, крок вправо-вліво — “розстріл”, на вулицю не виходиш, я б подумала, що це не моє, я так не зможу. Але в цілому вже нормально, звикла навіть до цього і відкрила в собі ще більш посидючу сторону. 

Тетяна, ст. бух.: Взагалі, я не здогадувалась, що я такий довгий період часу зможу працювати віддалено. Тому що я з самого дитинства потребувала компанії. Я не була з тих дітей, які можуть самі гратися та самі себе розважати. Але працювати вдома та дотримуватись карантину виявилось не так складно, як здавалося на перший погляд. Найскладніше було у перший тиждень, поки все налаштуєш, зрозумієш, як правильно розподілити час. Тобі некомфортно, не вистачає офісної техніки, того ж принтера. А потім ти до цього підлаштувався, і життя уповільнилось, обрало інший ритм. Ти до цього ритму призвичаївся, і ти вже в цьому ритмі живеш. Я стала більше спілкуватися в месенджерах та телефоном — раніше не вистачало часу зателефонувати подрузі або бабусі. А ще я реально оцінила, що працюю в класній компанії, яка в кризовій ситуації піклується про співробітників та не збавляє своїх оборотів, стійка на ринку.

Дмитро: Крім того, що здобув кулінарні навички та бороду :), напевне, більш ефективно навчився керувати робочим часом. Все одно хочеться вирішити більше побутових питань, які постійно накопичуються, і потрібно закривати ще й робочі, і в межах доби з усім впоратись. Це тайм-менеджмент. Виникло правильне розуміння того, що таке робота та робочий процес, краща побудова робочого дня.

А “холодні” дистанційні комунікації навчили без особистої зустрічі розуміти клієнта. 

Віталій: Можливість спати по вісім годин на добу. А якщо серйозно, то я для себе відкрив такий момент, як планування свого робочого часу. Раніше я на це не звертав увагу. На початку тижня я бачу, який обсяг роботи мені потрібно виконати, розставляю завдання за пріоритетами, точно знаю, що мені потрібно зробити в кожен день тижня, і намагаюся це виконати. Іноді встигаю раніше, іноді — пізніше, однак це дозволяє сконцентруватися та точно знати, що потрібно робити. Цей скілл мені знадобиться в майбутньому, і я зможу його модернізувати під роботу в офісі. 

Анна: Остаточно зрозуміла, що віддалена робота мені не підходить. Стало важче планувати свій день. Коли ти ходиш на роботу, ти знаєш, що тобі потрібно піднятися о сьомій та зробити те, що ти потім зробити не зможеш. А так можна виконати це в перерві між роботою, тому немає певного розпорядку дня. Проте робочі завдання встигаю робити вчасно.

 

В цьому інтерв’ю ми поспілкувалися лише з сімома співробітниками, але слідкуємо за справами всіх, хто працює в компанії. Ми бачимо, що наші співробітники успішно подолали складнощі, які виникають в нових умовах, навчилися ефективно працювати, розподіляти час та не забувати про відпочинок. Звичайно, всі ми хочемо вже зустрітися в офісі, але навіть те, що ми знаходимось у різних місцях, не заважає нам залишатися командою, яка працює заради спільної мети.