Програми сталого розвитку вже давно перестали бути лише модним трендом. Вони надають конкурентні переваги та кращу стійкість компаніям у довгостроковому майбутньому, а ще привертають увагу з боку інвесторів.

Концепція сталого розвитку з’явилась ще у далеких 80-х роках минулого століття і об’єднує три основні точки зору: економічну, соціальну та екологічну. Економічна складова передбачає можливість отримання максимальної прибутковості при оптимальному використанні обмежених ресурсів та застосуванні зберігаючих технологій всіх видів  для отримання екологічно безпечної продукції, а також мінімізацію і переробку відходів виробництва.

Соціальна складова ґрунтується на припущенні, що людина з об’єкта стає суб’єктом розвитку, бере участь у процесах формування всіх аспектів його життєдіяльності, приймає усвідомлені рішення і контролює їх виконання. Екологічна частина заснована на поточній ситуації, що пов’язана з деградацією природних ресурсів, значним забрудненням навколишнього середовища, зміною клімату тощо.

Глобальні цілі та актуальність

У 2015 році 193 країни світу прийняли 17 глобальних цілей для подальшого гармонійного розвитку всіх трьох складових у всьому світі. Дані цілі планується досягати до 2030 року. Частина з них стосується ліквідації голоду і злиднів населення. Є цілі щодо популяризації здорового способу життя та якісної освіти. Важлива частина відведена раціональному використанню всіх видів ресурсів. Стійке економічне зростання і високий показник зайнятості населення (неможливий без сильних і стійких підприємств) також є одним з ключових завдань.

Багато міжнародних компаній вже активно включилися в реалізацію цих завдань на рівні підприємств, активно проголошуючи, що рух всього світового співтовариства враховано в їх стратегіях і повсякденній активності. Але, на жаль, ця діяльність, яка безумовно сприяє позитивному іміджу компанії, часто носить скоріше декларативний характер і не змінює ситуацію в цілому. Як, наприклад, наклеєні плакати біля принтера, які закликають берегти папір, не завжди ведуть до реального скорочення споживання.

Для досягнення більш вимірних результатів необхідно оцінити існуючі та визначити бажані показники, окреслити реальні дії, які необхідно зробити для отримання бажаного, і  також вибрати відповідальних за реалізацію осіб. Деякі керівники компаній вважають, що завдання світу – це десь далеко, а щоденні турботи про добробут підприємства – набагато зрозуміліший «порядок денний». Однак, слід зазначити, що жодна компанія не «висить у повітрі» і проблеми навколишнього середовища не можуть бути їй чужими та далекими. Залежно від виду діяльності, на її результати можуть впливати вичерпні природні ресурси (вода, копалини, стан ґрунту тощо), зміни клімату, падіння попиту на екологічно шкідливі товари, особливості або зміна поведінки клієнтів, трудових ресурсів і т. д.

Однак, зв’язок все ж є. Що може підтримувати сталий розвиток світу краще, ніж сталий розвиток кожного з підприємств? Підприємств, які надають робочі місця, які фактично цим будуть допомагати людям реалізувати свій потенціал і отримувати за це винагороду. Підприємств, які раціонально та дбайливо використовують ресурси. Підприємств, що пропонують екологічний і актуальний продукт, який вирішує реальні проблеми клієнтів.

Для перших осіб підприємств питання сталого розвитку є особливо актуальним, адже це – досягнення стійкості, тобто здатності до виживання у довгостроковій перспективі. На заваді стійкості часто стають проблеми з ресурсами, зміна попиту, виникнення нових запитів ринків, необхідність постійних організаційних змін і це далеко не повний перелік.

Облік у стратегічному плануванні і операційній моделі компанії, можливості і необхідності постійних змін, введення культури інноваційних пропозицій для досягнення нових більш оптимальних показників витрат усіх видів ресурсів, розробка продуктів дружніх для екології, врахування особливостей зміни трудових ресурсів – всі ці складові допоможуть гнучко реагувати на будь-які зміни, які підстерігатимуть нас у майбутньому.

Нефінансова звітність

Всі заходи і досягнуті результати в галузі сталого розвитку або виділених напрямків (екологічної, соціальної і т. д.) відображаються підприємствами у нефінансових звітах, які забезпечують інформування всіх зацікавлених сторін. Слід зазначити, що міжнародні інвестори всебічно вивчають перспективи компаній на довге та успішне життя і не тільки з фінансової точки зору, що робить підготовку нефінансових звітів не просто бажаним, а необхідним інструментом для успішного проведення переговорів про фінансування.

І все ж, незважаючи на очевидну користь і злободенність, програми сталого розвитку не стають масовими в Україні. Однією з причин є різниця у розумінні даного терміну між першими особами компанії і іншими співробітниками. Для багатьох ця діяльність – це додаткова діжка з квіткою в офісі і мотивуючі плакати на стінах. Щоправда, є закономірність: чим більше поінформовані люди, тим серйозніше і з зацікавленням вони долучаються до такої активності. Хороший план внутрішніх комунікацій допоможе донести до всіх співробітників компанії, що саме ви хочете зробити за допомоги даного підходу, і які саме вигоди отримає від цього підприємство і його співробітники.

І навіть, при наявності розуміння позитивних результатів впровадження підходів сталого розвитку, багато компаній просто не знають з чого почати або не можуть підібрати аргументи (в цифрах, що відбиваються на результатах діяльності) для того, щоб почати діяти. Для таких ситуацій відправною точкою повинні стати прийняті на світовому рівні цілі. Вони дадуть точку опори і орієнтири, які допоможуть зрозуміти які саме ж напрямки актуальні і близькі, враховуючи особливості бізнесу підприємства. Після цього слід визначити, що ж саме може компанія поліпшити в обраних сферах і, визначивши вимірні цілі, команду виконавців і часовий горизонт, сміливо приступати до активних дій.

І якщо все ще залишилась необхідність в аргументах на користь організації діяльності за принципами сталого розвитку, пропоную до вашої уваги наступні «За!»:

  • використання раціональних моделей споживання і виробництва веде до зменшення залежності від зміни цін на ресурси;
  • клієнти, інвестори, уряд демонструють збільшення зацікавленості в такій активності з боку компаній. У свою чергу компанія, що діє за такими принципами, продовжуючи рухатися у потрібному напрямку, підвищує свою готовність до посилення таких вимог;
  • стійкість – один з критеріїв оцінки компанії при прийнятті рішення про надання інвестицій;
  • ранній старт такого роду активностей в рамках компанії допомагає їй отримати конкурентні переваги по відношенню до інших учасників ринку.