В глобалізованому світі епідемія коронавірусу стала стресовим фактором для бізнесу, державного сектору та суспільного життя.

Для відповідального бізнесу такі виклики є перевіркою на життєздатність та можливість успішної адаптації до нових умов. Особливої ваги набули фактори дієвості стратегій, тактик та механізмів управління, спроможності менеджменту компаній забезпечувати стійкість до непередбачуваних зовнішніх несприятливих факторів.

Конкурентної переваги в цьому контексті отримують гравці, що покладаються на сталий розвиток, як концепцію, що передбачає баланс між економічними, соціальними факторами та впливом на довкілля, а також враховує інтереси майбутніх поколінь.

Зараз вкрай важливими є комунікації компаній – як внутрішні, так і зовнішні. Від ефективності таких комунікацій залежить довіра зацікавлених сторін – співробітників, партнерів, інвесторів. Те, яким чином компанія транслює всередині та назовні практики управління ризиками, пов’язаними із впливами нових реалій демонструє зрілість менеджменту та цінності компанії.

Розкриття кращих практик у боротьбі із наслідками поширення SARS-CoV-2 у нефінансовій звітності, як одному із інструментів комунікації, дозволить згенерувати додаткову нематеріальну цінність компанії/організації та сприяти загальному соціально-економічному розвитку.

На фоні вимушеної оптимізації, скорочення витрат та посиленої боротьби за виживання на ринку комунікація досвіду попередження поширення боротьби з коронавірусом у нефінансовій звітність, що часто сприймається в Україні, як другорядна потреба, може стати цінним інструментом у формуванні іміджу компанії/організації.

Розгорнуте розкриття того, як компанія впоралась із наслідками епідемії сприятиме залученню інвесторів, лояльності співробітників та місцевих громад. Крім того вчасне та ефективне звітування дозволить виявити недоліки та слабкі місця у внутрішніх процесах компанії та заповнити пробіли у публічних комунікаціях.

В цьому контексті варто розглянути висвітлення аспектів впливу коронавірусу в ключі найпоширеніших рамкових підходів до звітування.

Стандарти звітності зі сталого розвитку Глобальної ініціативи зі звітності (GRI Sustainability Reporting Standards)

Стандарти GRI, як один із найпоширеніших рамкових підходів до звітування не висувають спеціальних вимог щодо звітування у зв’язку із впливами від поширення коронавірусу. Проте це не означає, що непотрібно звітувати про те, яким були управлінські рішення та впливи компанії чи організації в умовах пандемії. Як відомо, в основі застосування Стандартів GRI при підготовці звітів лежить визначення суттєвих тем (material topics). За визначенням до таких відносяться теми, що відображають значні економічні, екологічні та соціальні впливи організації, або істотно впливають на оцінки та рішення зацікавлених сторін.

Вже зараз цілком зрозуміло, що питання глобальної епідемії не може пройти повз жодну компанію/організацію, та безумовно впливатиме на зацікавлених сторін компанії тим чи іншим чином. Дієвий механізм ідентифікації суттєвих тем передбачений стандартами допоможе компанії ідентифікувати, наскільки суттєвою була ця тема. Водночас, невисвітлення впливу епідемії COVID-19 в звіті компанії посіє сумніви серед користувачів звіту, як мінімум, у адекватності підходів підготовки звітності або оцінки ризиків, що може нашкодити не лише репутації компанії, а й негативно вплинути на рішення постачальників капіталу.

Для того, аби розкрити свої практики управління впливами пандемії коронавірусу, організації що звітують, мають розкрити управлінські підходи в рамках суттєвої теми, якщо така буде визнана суттєвою в процесі підготовки звіту, як це зазначено у Стандарті GRI 101 Основи. Вимоги щодо розкриття управлінських підходів зазначаються у загальному стандарті GRI 103 Управлінські підходи.

Стандарт 101 Основи вказує на необхідність розкриття суттєвої теми за відповідним тематичним стандартом із серії 200 (економічні), 300 (екологічні), 400 (соціальні). У разі, якщо жоден із тематичних стандартів не дозволяє розкрити тему, рекомендується розкрити таку тему за будь-яким іншим підходом.

Зважаючи на відсутність специфічного тематичного стандарту GRI, який напряму передбачав би розкриття подібних тем, компанія чи організація що звітує може розкрити впливи викликані епідемією COVID-19 у рамках кількох суттєвих тем.

Варто зазначити, що розкриття тематичних елементів варто робити в межах відповідних суттєвих тем, а не окремо, з фокусом лише на ті впливи, що виникли унаслідок попередження та подолання наслідків COVID-19. В перу чергу необхідно дотримуватись принципів підготовки звітності, які підкажуть, як саме розкрити питання, важливі для зацікавлених сторін.

Цілі сталого розвитку та глобальний договір ООН

Цілі Сталого Розвитку ООН, як одна із найпоширеніших добровільних рамкових ініціатив в сфері сталого розвитку, через показники та індикатори 17 цілей, визначає перспективи розвитку на період до 2030 року. Ці цілі слугують у якості каталізатора відповідального ведення бізнесу та реалізації державного управління з урахуванням інтересів майбутніх поколінь.

В умовах COVID-19 перед компаніями та організаціями, які докладаються до досягнення Цілей сталого розвитку ООН постали нові небачені раніше виклики, що в першу чергу стосуються забезпечення захисту здоров’я та безпеки персоналу, забезпечення соціальних гарантій, дотримання нових регуляторних обмежень, збереження стабільності та гнучкості бізнесу в кризових умовах, та багато іншого. За останні декілька місяців карантинних обмежень ситуація більш-менш стабілізувалась, у кожної із компаній/організацій сформувався власний рецепт кризового управління. Зрозуміло, що висвітлення відповідних управлінських заходів можна використати як для обміну досвідом, так і для демонстрації конкурентних переваг у досягненні цілей сталого розвитку.

Для компаній та організацій, що мають усталену практику звітування щодо досягнення ними цілей сталого розвитку розкриття впливів епідемії має відбуватись в рамках повторюваного процесу визначення цілей, що є найбільш пріоритетними для компанії/організації.

Як зазначено в практичному посібнику щодо інтеграції цілей сталого розвитку до корпоративної звітності, визначення пріоритетності має проводитись на основі оцінки ризиків та користі для людей та довкілля. Зрозуміло, що у поле зору компаній, які звітуватимуть за 2020 рік крім звичних аспектів діяльності мають потрапити й активності пов’язані із питаннями подоланням коронавірусної кризи.

Серед цілей сталого розвитку ООН визначених у Порядку денному у сфері сталого розвитку до 2030 року, що в українських реаліях можуть найбільше стосуватись подібних питань, можна виділити наступні:

Детальніші інструкції щодо того, як реагувати на виклики пандемії за кожною з цілей сталого розвитку, як і самі цілі викладені на сайті ООН.

При оцінці вкладу в реалізацію цілей сталого розвитку можна використовувати розроблену Мінекономіки національну доповідь «Цілі Сталого Розвитку: Україна» презентовану у 2017 році, що надає бачення орієнтирів досягнення Україною Цілей Сталого Розвитку (ЦСР) та представляє національну систему ЦСР разом із завданнями та показниками, адаптованими під національні умови.

При звітуванні щодо виконання національних цілей сталого розвитку в контексті пандемії особливу увагу варто звернути на такі цілі та завдання:

Для компаній та організацій, що планують долучитись до впровадження цілей сталого розвитку ООН після визначення переліку пріоритетних цілей необхідно інтегрувати відповідні цілі в систему управління для визначення стратегічних пріоритетів, власних цілей, завдань та індикаторів для досягнення пріоритетних цілей сталого розвитку та оцінки прогресу. Лише після цього можна розглядати можливість звітування за виконанням цілей сталого розвитку, в тому числі і тих, що стосуються подолання наслідків пандемії. При цьому, як і на всіх попередніх етапах впровадження цілей сталого розвитку варто використовувати ресурс SDG Compass для детальніших інструкцій щодо того як інтегрувати ЦСР у власні стратегії, як виміряти прогрес та як керувати впровадженням цілей сталого розвитку. Відповідне звітування можливе як у формі окремого звіту, так і інтегрованої частини річного фінансового або нефінансового звіту.

Глобальний договір ООН

Глобальний договір – ще один розроблений в рамках ООН інструмент націлений на відповідальне ведення бізнесу та досягнення ЦСР у сферах прав людини, трудових відносин, навколишнього середовища та протидії корупції. Підписанти Договору беруть на себе зобов’язання дотримуватись 10 універсальних принципів, що охоплюють Цілі сталого розвитку ООН. Договір передбачає механізм щорічного звітування щодо досягнень підписанта у впровадженні принципів у формі звіту про прогрес. На фоні глобальної коронавірусної кризи компаніям та організаціям доводиться докладати особливих зусиль для забезпечення дотримання принципів та підтримки цінностей глобального договору в екстрених умовах.

Як зазначено на сайті глобального договору, підписанти, що мали подати звіт про прогрес з 1 березня по 30 листопада 2020 року автоматично отримали відстрочку у подачі звіту на 9 місяців. Інших специфічних вимог щодо подачі звіту про прогрес станом на час публікації не передбачено. Ще у березні 2020 року на офіційному сайті Глобального договору була оприлюднена спеціальна заява щодо необхідності об’єднання бізнесу для реагування на спалах COVID-19. Окрім заклику до об’єднання, заява містила також ряд загальних рекомендацій щодо забезпечення належної реакції на кризу в кожній із сфер, охоплених договором. Розкриття у звіті про прогрес практик кризового менеджменту у відповідності із принципами глобального договору безумовно необхідне для обміну кращими практиками та напрацювання нових алгоритмів реагування на критичні ситуації в подальшому.

Звіт про управління

Введені зміни до Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в Україні» додали новий елемент обов’язкової звітності для ряду суб’єктів господарювання, а саме звіт про управління – документ, що має містити фінансову та нефінансову інформацію, що характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності. Згідно з методичними рекомендаціями Мінфіну України від 2018 року, цей звіт має включати ряд інформації щодо практик управління, а саме щодо організаційної структури, опису та результатів діяльності підприємства, ліквідності та зобов’язань, екологічних та соціальних аспектів, кадрової політики, ризиків, досліджень та інновацій, фінансових інвестицій та перспектив розвитку. Для емітентів цінних паперів також необхідно розривати інформацію щодо корпоративного управління. У відповідних звітах за 2020 рік варто розкрити відповідні впливи на діяльність компанії спричинені спалахом COVID-19 та вказати заходи, яких вживала компанія для попередження негативних наслідків та окреслити очікувані перспективи розвитку.

Процес підготовки звітності за будь-яким із рамкових підходів передбачає чіткість, достатню деталізацію та правдивість викладеної інформації. Важливо дотримуватись принципу збалансованості та подавати не лише позитивні аспекти, вигідні для компанії чи організації, а й висвітлювати негативні впливи або тенденції. Варто уникати ігнорування цих фундаментальних принципів та не займатись тим, що називається «greenwashing», «SDG-washing» або «socialwashing» – декларування дотримання високих соціальних, економічних або екологічних стандартів, що не впроваджуються на практиці, або наслідки впровадження яких суттєво перебільшуються.

Відповідні практики насправді достатньо просто виявити, наслідками чого обов’язково стануть окрім репутаційних втрат втрати ринків, довіри постачальників капіталу, падіння курсу акцій, додаткової уваги контролюючих органів тощо.

Перед тим, як прийняти рішення про підготовку звітності за тим чи інших підходом чи стандартом до початку циклу звітності варто обов’язково ґрунтовно ознайомитись із їх вимогами, що особливо актуально для компаній/організацій, для яких така практика є новою.