Сільське господарство традиційно є одним із джерел формування національного багатства нашої країни. Тож природно, що на частину цього багатства претендує і держава, у тому числі у сфері оподаткування. Будучи зацікавленою у створенні умов для якомога більшого наповнення бюджету, останніми роками, у відповідь на зростаючі економічні успіхи галузі сільського господарства, держава неодноразово вводила та змінювала правила оподаткування підприємств, які мають стосунок до цієї галузі, спрямовані на збільшення податкових платежів.

Вищезазначене стосується і питань ТЦУ при експорті сільськогосподарської продукції. Державні функціонери, заявляючи, що методологія податкового законодавства з трансфертного ціноутворення повністю відповідає Настановам ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних корпорацій та податкових адміністрацій (наприклад, Лист ДФС від 15.08.2017 № 1615/6/99-99-15-02-02-15/ІПК), протягом тривалого часу нав’язували платникам податків використання визначених ними джерел інформації для аналізу відповідності контрольованих операцій принципу “витягнутої руки”, на відміну від Настанов, які визначають лише пріоритетність застосування методів трансфертного ціноутворення.

Мова йде про редакцію п. 39.2.1.3 ПКУ, якою платники податків послуговувалися для аналізу контрольованих експортних операцій з сільськогосподарською продукцією, що мали місце у 2016-2019 рр. Ця редакція встановлювала для експортних операцій з окремими видами сільськогосподарської продукції пріоритетність застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни із використанням в якості першочергового джерела аналізу даних світових товарних бірж, що були визначені Постановою Кабміну від 16.09.2016 р. №616.

Тобто платники податків, які здійснювали експортні операції, наприклад, із пшеницею та кукурудзою, зазначеними у вказаній Постанові, у першу чергу мали порівнювати ціни у контрольованих операціях із котируваннями на світових біржах. Звичайно, необхідність оцінки співставності цін котирувань і цін в контрольованих операціях залишалася при цьому актуальною, як і право платника податків не використовувати котирування на тих чи інших біржах, якщо умови цих котирувань виявлялися неспівставними з умовами контрольованих операцій і якщо неможливо було провести розумні котирування для приведення їх до співставності.

Але навіть за наявності аргументів, за рахунок яких платники податків мали можливість не використовувати окремі біржові котирування, в цілому принцип пріоритетності використання бірж при застосуванні методу ПНЦ був чітко визначений. Необхідність аналізу інформації бірж для вищезгаданих прикладів пшениці та кукурудзи посилилася з введенням у 2018 році Чиказькою товарною біржою фінансових ф’ючерсів на кукурудзу та пшеницю, котирування за якими відповідали ціновому аналізу агентства Platts на цю продукцію у Чорноморському регіоні. Отже, у період 2018-2019 рр. у платників податків, які експортували зазначені види продукції у контрольованих операціях, практично не було альтернатив застосуванню бірж у питаннях аналізу відповідності умов цих операцій принципу “витягнутої руки”.

Якщо платник податків усе-таки обирав щодо біржових сільськогосподарських товарів інші методи, ніж метод ПНЦ, податкове законодавство зобов’язувало його до 1 травня року, наступного за звітним, подавати відповідне повідомлення про всіх осіб, які брали участь у ланцюгу постачання до першої непов’язаної особи, з розкриттям рівня рентабельності торговельних операцій з відповідним товаром на рівні кожної такої особи.

Яку ж різницю з вищеописаним створює Закон №466?

У новій редакції ПКУ поняття товарів, що мають біржові котирування, замінено на “сировинні товари”. Які саме товари маються на увазі, Законом №466 не уточнювалося, однак із загальної логіки норм, які описували правила ТЦУ для них, було зрозуміло, що це, як мінімум, ті ж самі товари, які були визначені Постановою №616. У тексті п.39.3.3.4 оновленого ПКУ було заявлено, що перелік цих товарів буде визначено Кабміном. В останні півроку Кабмін не поспішав із затвердженням цього списку, однак 13.11.2020 р. на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України нарешті з’явився проект відповідної постанови КМУ “Про затвердження переліку сировинних товарів”. І до нього прогнозовано увійшли ті ж види сільськогосподарської продукції, що і до Постанови №616, і навіть із певним розширенням за рахунок включення популярних продуктів переробки (наприклад, за рахунок олії соняшникової). Однак, попри те, що номенклатура цих товарів збереглася з вказаним вище розширенням, кардинально змінилася дозволена пріоритетність підходів до аналізу відповідності операцій із цими товарами принципу “витягнутої руки”.

Так, чинна редакція абз. 3 п.39.3.3.4 ПКУ містить наступне формулювання: “Під час застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни для контрольованих операцій із сировинними товарами порівняння ціни контрольованої операції може проводитись із ціною зіставних неконтрольованих операцій, які фактично здійснені платником податків або іншими особами з непов’язаними особами, та/або з котирувальними цінами”.

Це формулювання не містить вказівок щодо пріоритетності будь-якого джерела інформації, зазначеного в наведеному абзаці, над іншими джерелами. Отже, за наявності у платника  інформації про регулярні співставні операції між незалежними особами (чи то внутрішні співставні операції платника, чи то зовнішні операції) він матиме повне право використовувати інформацію саме про ці операції, а не дані котирувань. І такий порядок вибору джерел інформації більше відповідає Настановам ОЕСР, ніж попередня редакція ПКУ щодо біржових товарів.

При цьому у разі використання цін у співставних операціях як альтернативи котирувальним цінам, такі неконтрольовані операції повинні бути регулярними, з декількома контрагентами та в обсягах, співставних тим, які використовувались у контрольованій операції. Отже, епізодичні операції з непов’язаними контрагентами не можуть бути використані для відповідних обґрунтувань. Тобто використання співставних операцій для порівняння неможливе за наявності лише декількох неконтрольованих операцій з одним контрагентом.

Щодо власне котирувальних цін в абзаці 6 п. 39.3.3.4 ПКУ зазначено, що ДПС України оприлюднює рекомендований (невиключний) перелік джерел інформації для таких цін на своєму офіційному сайті. Сьогодні такий перелік не затверджено, і навіть відсутній відповідний проект, однак поняття його невиключності дає платникам податків право на вибір власних джерел інформації про ціни для обґрунтування відповідності контрольованих операцій принципу “витягнутої руки”. Причому такими джерелами тепер можуть бути не тільки біржі, але і дані визнаних агентств (наприклад, Platts). Щоправда, це дозволить податківцям у випадку ймовірних спорів також використовувати власні джерела, однак якщо платник податків дійсно впевнений у релевантності даних із обраних ним джерел, він має повне право на їх застосування.

Крім того, відтепер перелік коригувань, які можливо здійснювати для забезпечення співставності відповідних цін із інформаційних джерел та цін у контрольованих операціях, не обмежується (раніше ПКУ дозволяв здійснювати коригування з урахуванням обсягу контрольованої операції, умов оплати та постачання товарів, якісних характеристик, транспортних витрат, і не більше того).

Отже, рівнозначність можливості співставлення цін у контрольованих операціях із цінами у співставних операціях або даними про котирувальні ціни, які платник податку отримує із власних джерел, із даними про котирувальні ціни за рекомендованим податківцями списком, розширить можливості платників податків щодо планування контрольованих операцій та забезпечення відповідності їх умов принципу “витягнутої руки”.