Україна приєдналася до числа країн, які зобов’язують нерезидентів сплачувати податок за надання цифрових послуг, який вже назвали  “податок на Google”. Як буде працювати новий механізм оподаткування на митній території України?

Якщо коротко охарактеризувати Закон України від 03.06.2021 року №1525-IX, то він зобов’язує іноземні компанії, які постачають електронні послуги фізичним особам в обсягах, що перевищують 1 млн грн на рік, зареєструватися платниками ПДВ за спрощеною процедурою та сплачувати цей податок до бюджету України.

В процесі обговорення цього Закону на етапах прийняття його ще називали “закон про податок на Google, YouTube, Facebook”. І сьогодні ми розглянемо основні нововведення Закону №1525.

Перш за все щодо оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України, варто зазначити, що і до внесених змін в Україні діяла концепція оподаткування нерезидентів в Україні через механізм постійного представництва, оподаткування податком на репатріацію доходів нерезидента від реклами, оподаткування ПДВ окремих послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України.

Проте, кожен з цих механізмів не враховує зміни сьогодення, як то надання електронних послуг, через які неможливо визнати наявність постійного представництва нерезидента в України. Або оподаткування ПДВ послуг, що надаються нерезидентами тільки на рівні суб’єктів господарювання, що не дозволяло оподатковувати  весь об’єм послуг, що надаються нерезидентами фізичним особам на митній території України.

То ж зміни до податкового законодавства були очікуваними, особливо, враховуючи той факт, що в багатьох країнах схожі механізми, хоча і з меншими ставками, працюють вже не один рік. Крім того, Законом №1525 вводиться не новий податок, а розширюється коло платників ПДВ та, відповідно, впроваджуються нові механізми оподаткування для таких нових платників.

Який же саме механізм оподаткування закладено Законом №1525, розглянемо коротко далі.

Які іноземні компанії стали платниками ПДВ

Перелік платників ПДВ доповнено нерезидентами, які не мають постійного представництва та постачають на митній території України фізичним особам, у тому числі фізичним особам – підприємцям, не зареєстрованим платниками податку на додану вартість, електронні послуги.

Які електронні послуги стануть об’єктом нового ПДВ

Доповненим  пунктом 14.1.565 ст.14 ПКУ введено поняття електронних послуг, до яких відносяться послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях.

Підпунктом 14.1.565 також наведений не вичерпний перелік таких послуг та перелік послуг, які не відносяться до електронних послуг з метою оподаткування.

Порядок реєстрації та подання звітності нерезидентами

Нерезиденти, у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання фізичним особам, у тому числі фізичним особам – підприємцям, не зареєстрованим як платники ПДВ, електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, за 2021 календарний рік сукупно перевищує 1 млн грн, до 31 березня 2022 року включно подають  в електронній формі заяву про реєстрацію особи-нерезидента як платника податку на додану вартість.

Звітним періодом для нерезидентів є квартал, за який подається спрощена звітність до контролюючого органу. Така спрощена звітність може бути заповнена державною або англійською мовою.

Сплата податку здійснюється в іноземній валюті (євро або долар США) протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання спрощеної податкової декларації.

Дата виникнення податкових зобовязань та база оподаткування

Датою виникнення податкових зобов’язань є останній день звітного (податкового) періоду, в якому здійснено оплату електронних послуг.

База оподаткування операцій з постачання особою-нерезидентом, зареєстрованою як платник ПДВ електронних послуг визначається виходячи з вартості таких послуг.

Податок становить 20% бази оподаткування та додається до вартості електронних послуг, крім операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

Що стосується не врегульованих питань та ризиків, які зявляються з набранням чинності розглядуваного Закону, то, в першу чергу, варто звернути увагу на те, що в переліку електронних послуг наведені операції з програмною продукцією. На сьогоднішній день такі операції згідно перехідних положень ПКУ звільнені від оподаткування ПДВ, а внесені зміни в ПКУ не дають відповіді на питання, чи стосується таке звільнення нерезидентів. Натомість, норми п.2081.12 нової статті 2081 вказують, що  норми цієї статті є спеціальними щодо інших норм цього Кодексу в частині визначення правил оподаткування особи-нерезидента, зареєстрованої як платник податку.

То ж чи будуть підлягати оподаткуванню ПДВ операції з постачання нерезидентами програмної продукції на користь фізичних осіб – питання відкрите і потребуватиме додаткових роз’яснень.

Також до відкритих питань варто віднести питання ціни: чи перекладуть нерезиденти сплату ПДВ в повному обсязі на споживачів своїх послуг чи тільки частково.

Додатково до вищевикладеного хочемо звернути увагу на одну важливу та вже діючу зміну норм Податкового кодексу, внесену Законом №1525, яка залишилася поза увагою, мабуть тому, що не стосується податку на Google, YouTube, Facebook.

А саме, розглядуваним Законом №1525 внесено важливе уточнення до п.187.1 ст.187 ПКУ, який визначає дату виникнення податкових зобов’язань.

Зокрема, абзац, який визначає дату виникнення податкових зобов’язань з ПДВ щодо операцій з поставки послуг датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку доповнено нормою, що для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважають дату, зазначену у самому документі як дату його складення, незалежно від дати накладення електронного підпису.

То ж для українських платників ПДВ Закон №1525 вніс також суттєві зміни, які нарешті вирішили питання щодо розбіжностей між датою складання документу та датою проставляння електронного підпису, яке було проблемним з часу впровадження електронного документообігу. Дана норма Закону №1525 вже набрала чинності, на відміну від норм щодо оподаткування нерезидентів, які почнуть діяти з 01.01.2022 року.

Коротко можна констатувати, що новий податок є нічим іншим, як старим ПДВ із залученням до  кола  платників нерезидентів, для яких виписаний окремий порядок адміністрування та сплати, що відрізняється від стандартних правил, що діють для українських платників.

То ж з наступного року іноземні компанії сплачуватимуть 20% ПДВ від вартості електронних послуг реалізованих в Україні. За чий же рахунок фактично поповниться український бюджет українські споживачі зрозуміють вже з 1 січня.