Останнім часом розширюється практика податкових перевірок, за результатами яких контролюючі органи не визнають в складі витрат від’ємні курсові різниці за довгостроковими валютними кредитами й позиками, отриманими українськими підприємствами від іноземних засновників. На думку контролерів такі різниці мають відображатися в додатковому капіталі .

До таких висновків податківці прийшли «по-своєму» трактуючи норму п. 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»: «Курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході».

Суди ж приймають рішення на користь платників податків, не погоджуючись з висновками контролерів:
– Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2018 у справі № 826/13156/18, яке також було підтримане судом 2ї інстанції в Постанові від 13.03.2019;
– Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 у справі № 815/1111/18.

Проте, мали місце також судові рішення і на користь податківців.
Для вирішення цього питання ДФС звернулася до Міністерства фінансів України за відповідним роз’ясненням, результатом чого став лист Мінфіну від 01.03.2019 р. №35210-06-5/6144.

Здебільшого в своєму листі Мінфін нагадав про діючі норми П(С)БО 21 й інших нормативних актів та при цьому зазначив, що «Перекласифікація кредиторської заборгованості за позиками, отриманими українськими підприємствами від кредиторів-нерезидентів, що є асоційованими особами, без їх згоди в інструменти власного капіталу не передбачена національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні». Тобто, Мінфін вказує, що для переведення позики в капітал (разом з курсовими різницями) мають бути в тому числі й документи, які б підтверджували прийняття такого рішення.

І хоча загалом в зазначеному листі не має чітких роз’яснень щодо застосування норм п. 9 П(С)БО 21, все ж таки сподіваємось, що податківці переглянуть своє бачення коректного обліку курсових різниць та врахують, що:
-засновник-нерезидент не може вважатися господарською одиницею в розумінні п. 9 П(С)БО 21. Зазначена норма П(С)БО стосується господарських одиниць саме українських компаній, тобто, коли кошти інвестуються українською компанією в дочірнє підприємство (підрозділ);
– довгостроковий договір і віддалені строки погашення заборгованості не є ідентичним «погашення не планується»;
– термін «найближча перспектива» не визначений нормами П(С)БО, а податкові органи не мають повноважень визначати на власний розсуд, який термін для платника є найближчою перспективою.

Created by www.freepik.com