COVID-19 і нефінансова звітність: компанії в шоці

Протягом років компанії вибудовували системи по оцінці нефінансових ризиків, комунікації із зацікавленими сторонами, реагування і управління нефінансовими ризиками діяльності компанії. Результатом був річний звіт компаній, в якому розкривались всі ці підходи, і, крім фінансової звітності, розкриваються нефінансові аспекти діяльності компанії. Компанії навипередки переконували своїх стейкхолдерів, що у них все під контролем, що їх системи управління найкращі і забезпечують процвітання компаній і їх бізнесу. Рідкісним випадком був стрес-тест таких систем управління якоюсь оказією, форс-мажором чи негативним випадком. Якщо в когось таке траплялось, інші компанії намагались від цього відмежуватись і показати, що у них все добре. Але COVID-19 накрив усіх, і зробив стрес-тест усім системам управління. Знято всі маски. Тепер зрозуміло хто чого вартий.
І це б’є не тільки по репутації, а в першу чергу,- по фінансам. В цивілізованому світі вже роками оцінюють нефінансові аспекти діяльності компаній. Прийнято вважати, що фінансовий результат за попередні звітні періоди – це те як компанія себе почуває зараз. Нефінансові аспекти – це те, де буде компанія і чи взагалі буде в середньо- і довгостроковій перспективі. Чи бізнес-компанії не грабіжницький, а стабільний і збалансований, сталий. Це особливо важливо для власників, інвесторів, кредиторів. PRI, SDG, ESG, PRI, GRI, CDP, MSCI, Global Compact, Sustainalytics, Dow Jones SI – це не повний перелік абревіатур і назв систем і організацій активно залучених в оцінці нефінансових аспектів діяльності компаній, які особливо активно спостерігають за впливом на ситуацію з COVID-19.
Питання не в самому COVID-19 як такому, а в тому як на нього реагують системи управління компаній, які в своїй основі мають бути заточені на реагування саме на такі ситуації.
Скоро рік закінчиться, а в когось фіскальний рік вже закінчується, і потрібно буде звітуватись у річному звіті, як компанії відреагували на ситуацію з COVID-19. Те, що компанії розкриють в річному звіті, дуже суттєво вплине на їх сприйняття ринком, стейкхолдерами. Дуже легко буде порівняти між собою подібні компанії, виокремити лідерів, зрозуміти за ким майбутнє, а кого варто віднести до ризикової групи.
Найпроблематичніше у розкритті інформації про реагування на COVID-19 є те, що немає відповідних стандартів чи чітких вказівок, а є лише загальні рекомендації та підходи.

Стандарти звітності зі сталого розвитку Глобальної ініціативи зі звітності (GRI Sustainability Reporting Standards)
Стандарти GRI- один із найпоширеніших рамкових підходів до звітування. В основі застосування Стандартів GRI при підготовці звітів лежить визначення суттєвих тем (material topics). Цілком зрозуміло, що питання глобальної епідемії не може пройти повз жодну компанію чи організацію, та, безумовно, впливатиме на зацікавлених сторін компанії тим чи іншим чином. Дієвий механізм ідентифікації суттєвих тем, передбачений стандартами, допоможе компанії ідентифікувати наскільки суттєвою була ця тема. Водночас, відсутність теми впливу епідемії COVID-19 у матриці суттєвих тем посіє сумніви серед користувачів звіту, як мінімум, у адекватності підходів підготовки звітності або оцінки ризиків.
Для того, аби розкрити свою діяльність в рамках теми коронавірусу, організації що звітують, мають, як мінімум, розкрити управлінські підходи в рамках суттєвої теми, як зазначено у Стандарті GRI 101 Основи. Вимоги щодо розкриття управлінських підходів зазначаються у загальному стандарті GRI 103 Управлінські підходи.

Цілі сталого розвитку ООН
Цілі Сталого Розвитку ООН, як одна із найпоширеніших добровільних рамкових ініціатив в сфері сталого розвитку, через показники та індикатори 17 цілей визначає перспективи розвитку на період до 2030 року. Ці цілі певним чином слугують у якості каталізатора відповідального ведення бізнесу та реалізації державного управління з урахуванням інтересів майбутніх поколінь.
В умовах COVID-19 перед компаніями та організаціями, що прагнуть до досягнення Цілей сталого розвитку ООН, постали нові небачені раніше виклики, що, в першу чергу, стосуються забезпечення захисту здоров’я та безпеки персоналу, забезпечення соціальних гарантій, дотримання нових регуляторних обмежень, збереження стабільності та гнучкості бізнесу у кризових умовах та багато іншого. За останні кілька місяців карантинних обмежень ситуація більш-менш стабілізувалась, у кожної із компаній чи організацій сформувався власний рецепт кризового управління. Зрозуміло, що висвітлення відповідних управлінських заходів можна використати як для обміну досвідом так і для демонстрації конкурентних переваг у досягненні цілей сталого розвитку.

Глобальний договір ООН
Глобальний договір – ще один інструмент розроблений в рамках ООН, націлений на відповідальне ведення бізнесу та досягнення ЦСР у сферах прав людини, трудових відносин, навколишнього середовища та протидії корупції. Підписанти Договору беруть на себе зобов’язання дотримуватись 10 універсальних принципів, що охоплюють Цілі сталого розвитку ООН. Договір передбачає механізм щорічного звітування щодо досягнень підписанта у впровадженні принципів у формі звіту про прогрес. На фоні глобальної коронавірусної кризи компаніям та організаціям доводиться докладати особливих зусиль для забезпечення дотримання принципів та підтримки цінностей глобального договору в екстрених умовах.
Як зазначено на сайті глобального договору, підписанти глобального договору, що мали подати звіт про прогрес з 1 березня по 30 листопада 2020 року автоматично отримали відстрочку у подачі звіту на 9 місяців. Інших специфічних вимог щодо подачі звіту про прогрес станом на час публікації не передбачено. Ще в березні 2020 року на офіційному сайті Глобального договору була оприлюднена спеціальна заява щодо необхідності об’єднання бізнесу для реагування на спалах COVID-19. Окрім заклику до об’єднання, заява містила також ряд загальних рекомендацій щодо забезпечення належної реакції на кризу у кожній із сфер, охоплених договором.

Звіт про управління

Введені зміни Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» додали новий елемент обов’язкової звітності для ряду суб’єктів господарювання, а саме звіт про управління – документ, що має містити фінансову та нефінансову інформацію, що характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності. Згідно з методичними рекомендаціями Мінфіну України від 2018 року, цей звіт має включати ряд інформації щодо практик управління, а саме щодо організаційної структури, опису та результатів діяльності підприємства, ліквідності та зобов’язань, екологічних та соціальних аспектів, кадрової політики, ризиків, досліджень та інновацій, фінансових інвестицій та перспектив розвитку. Для емітентів цінних паперів також необхідно розкривати інформацію щодо корпоративного управління. У відповідних звітах за 2020 рік варто розкрити впливи на діяльність компанії, спричинені спалахом COVID-19, вказати заходи, яких вживала компанія для попередження негативних наслідків та окреслити очікувані перспективи розвитку.

Процес підготовки звітності за будь-яким із рамкових підходів передбачає чіткість, достатню деталізацію та правдивість викладеної інформації. Важливо дотримуватись принципу збалансованості та подавати не лише позитивні аспекти, вигідні для компанії чи організації, а й висвітлювати негативні впливи або тенденції. Варто уникати ігнорування цих фундаментальних принципів та не займатись тим, що називається «greenwashing», «SDG-washing» або «socialwashing».