Традиційне економічне визначення капіталу ігнорує життєво важливі компоненти, що отримуються з навколишнього середовища і від суспільства. Основна суть концепції капіталу полягає в тому, що це запас або актив, який забезпечує створення потоку товарів і послуг в інтересах добробуту людей. Однак цілком очевидно, що вузьке традиційне економічне визначення не повною мірою охоплює всі джерела, з яких підприємства отримують вигоду, і що існують джерела капіталу за межами виробничих активів організації, що сприяють виробництву економічної продукції в тому числі.

Все ширше визнається, що капітали, такі як природні ресурси, людські знання і соціальна згуртованість, є критично важливими ресурсами й активами, які бізнес і економіка в цілому використовують для створення своїх продуктів і послуг.

Тому в останні роки такими організаціями, як Світовий банк, Організація економічного співробітництва і розвитку, а також Департаментом навколишнього середовища, продовольства і сільських справ Великої Британії були розроблені кілька моделей, що розглядають капітали в комплексі. Метою даних пропозицій є визнання і встановлення відмінностей більш широких запасів і активів.

Категоризація 6 капіталів була запропонована Радою з міжнародної інтегрованої звітності (IIRC) як система структур, кожна з яких взаємодіє і поєднується одна з одною, а отже всі вони є основними ресурсами, на які організації покладаються, щоб успішно функціонувати і виробляти продукти та послуги.

Виробничий (промисловий) капітал

Промисловий капітал — це виготовлені людиною фізичні об’єкти, що використовуються компанією для виробництва товарів або надання послуг. До нього належать:

• будівлі;
• обладнання;
• інфраструктура (дороги, порти, мости, відхідні й водоочисні споруди).

Фінансовий капітал

Фінансовий капітал — це пул коштів, який:

• доступний організації для використання у виробництві товарів або наданні послуг;
• отриманий за допомогою фінансових вливань, таких як кредити, акціонерний капітал, гранти, інвестиції та інші види фінансових операцій.

Природний капітал

Природний капітал є органічним внеском у виробництво товарів або надання послуг.

Діяльність організації має позитивний чи негативний вплив на природний капітал.

Поняття включає в себе:

• воду, землю, корисні копалини і ліси;
• біорізноманіття та здоров’я екосистем.

Соціальний капітал

Соціальний капітал — конкретно окреслені норми взаємовідносин всередині соціальних груп і між ними, що служать підвищенню індивідуального і колективного добробуту.

Соціальний капітал містить:

• спільні цінності та поведінку;
• ключові відносини, а також довіру і лояльність до компанії, захист клієнтів, постачальників і бізнес-партнерів;
• соціальне схвалення роботи компанії.

Людський капітал

Це навички та досвід людей, а також їхні прагнення до впровадження інновацій, в тому числі:

• узгодження і підтримка структури управління і етичних цінностей, таких як визнання прав людини;
• здатність розуміти і впроваджувати організаційні стратегії;
• лояльність до компанії та наявність мотивації до вдосконалення процесів, товарів і послуг, в тому числі управлінські здібності та здатність до командної роботи.

Інтелектуальний капітал

Інтелектуальний капітал — нематеріальні активи, що забезпечують конкурентоспроможні переваги, в тому числі:

• інтелектуальна власність, така як патенти, авторські права, програмні та організаційні системи, процедури та протоколи;
• нематеріальні активи, пов’язані з брендом і репутацією, напрацьованою компанією.

Сталий розвиток і зміщення акценту на людський капітал

Поняття стійкого розвитку уособлює саму сутність зміщення акценту з виробничого і природного капіталу на людський та інтелектуальний.

Економіка, що сотні років будувалася на виробництві товарів і їх продажу, наразі зазнає труднощів при оцінці таких ресурсів, як знання, досвід і креативність. Водночас у багатьох випадках не береться до уваги виснаження природних ресурсів, необхідність їх збереження або отримання альтернативи.

Сталий розвиток з одного боку має на увазі уповільнення темпу незбалансованого економічного зростання, а з іншого — поліпшення добробуту соціуму за рахунок більш раціонального і розумного використання всіх видів ресурсів. Основні цілі сталого розвитку були озвучені ООН у 2015 році й охоплюють період до 2030 року.

Для стимуляції переходу до сталого розвитку країни почали впроваджувати цю ідею на рівні нормативної бази. У бухгалтерській звітності з’явилися пункти, що стосуються інвестицій в людський капітал, також це знайшло своє відображення в пунктах “ділова репутація” та витратах за звичайними видами діяльності.

Запропонована у 2000 році форма звітності Global Reporting Initiative (GRI) є найбільш зрозумілою і структурованою системою, яку використовують компанії більш ніж у 90 країнах. Вона відповідає на питання оформлення звітності про сталий розвиток, корпоративної і соціальної відповідальності, а також впливу на екологію.

Річний звіт “Нафтогазу“

Людський капітал в Україні

У 2017 році в списку The Human Capital Index, опублікованому Всесвітнім економічним форумом, Україна посіла 24 місце зі 130 за рівнем розвитку людського капіталу і стала одним з лідерів серед країн, що розвиваються.

Однак за твердженням експертів, ситуація може сильно погіршитись у зв’язку з масовою еміграцією людей за кордон. Допомогти може контроль за напрацюванням компаніями людського капіталу з боку держави — у вигляді введення обов’язкової звітності, й Україна вже зробила крок у цьому напрямі.

Останні зміни, внесені до Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, передбачають обов’язкове подання звіту про управління для підприємств середнього та великого розміру. Особливу увагу варто надати тому, що у цьому звіті великі підприємства крім фінансової мають надати ще й додаткову інформацію — таку, що пропонує прозорий огляд шляху розвитку компанії та її актуального стану разом з чіткою картиною наявних у неї основних ризиків і невизначеностей.

У звіті мають бути висвітлені наступні моменти:

• імовірні можливості подальшого розвитку компанії;
• інформація про проведені дослідження та загальний розвиток;
• інформація про придбання власних акцій;
• існування філій компанії;
• застосування фінансових інструментів і, — якщо це істотно для оцінки активів підприємства, його зобов’язань, фінансового положення і доходів та витрат, — завдання і політику компанії в сфері управління фінансовими ризиками, враховуючи політику відносно страхування кожного основного виду запланованих операцій, до яких застосовується облік хеджування, а також вірогідність виявлення ризиків — цінового, кредитного, грошових потоків та ліквідності.